Історія українського народу надзвичайно трагічна й повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українців, їхню здатність знову і знову відроджуватись після нищівних, здавалося б, смертельних ударів та катастроф.
Можна було б свою розповідь розпочати від татаро — монгольської навали, яка не тільки знищила українську державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його біологічні сили, що він став легкою здобиччю сусідів і потрапив до них у неволю. Однак у даній роботі ми зосередимося на подіях, що відтворені на сторінках художніх творів, які вивчаються за шкільною програмою. Одним з таких полотен є драматична поема Лесі Українки «Бояриня». Цей твір присвячений подіям, пов'язаним з Переяславською радою Поема написана в час (1910 p.), коли царевий уряд посилив утиски пригноблених окраїн і національних меншин. Леся Українка гостро переживала соціальний і національний гніт, брак національної державності, шукала відповіді на запитання: хто ми, українці, які ми є. на прикладі головних героїв драми — Степана та Оксани — талановита письменниця об'єктивно відтворює події, що ввійшли в історію під назвою «Руїна». Це був період після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну намагалися поділити між собою Польща й Московщина, сіючи ворожнечу між козаками, провокуючи безперервні внутрішні сутички за гетьманство Росія роздавала козацькій старшині привілеї, щоб схилити її на свій бік, примушуючи зрадити інтересам України, намагалася позбавити народ мислячої інтелігенції. І знаходилися серед українців ті, хто прирікав себе на страждання й муки, добровільно заточував себе. Говорячи про історичні віки, не можна не згадати події 1927, 1933 років, що ввійшли в історію під назвою «голодомор». Читаючи драму М. Куліша «97», повість У. Самчука «Марія», задумуєшся над питанням: хто винен у традиціях, описаних письменниками. У драмі «(?» автор розповідає про українське село, у якому далеко не всі люди сприйняли революцію, що принесла голод... У селі поїли всіх кішок і собак... До глибини душі вразив епізод, у якому розповідається про те, як Ларивон, глухий церковний сторож, і Орина, бідна вдова, поїли своїх дітей. Громада вимагає суду над дітовбивцями. Але чи підлягають вчинки Лари вона й Орини законам людського співжиття?
Не менш трагічною в українському селі була насильницька колективізація, котру описує У.Самчук. Книга стала монументом пам'яті тим, котрих налигачем заганяли до колгоспів. Ця політика держави спричинила початок кінця: відбулося тотальне винищення українського селянства, витравлення з нього власника, господаря, годувальника. На колись родючих землях виросли бур'яни, під дощами, згнило збіжжя. До родини Марії, головної героїні повісті, прийшло лихо. Старший син Максим, який учив батька й матір соціалізму та комунізму, виганяє їх із хати. Молодшого сина Лавріна репресовано. Останні члени родини втратили віру в можливість людського життя. Кульмінація твору — страшні картини голодомору в колись багатому куркульському селі.
Насамкінець можна додати, що етнічні втрати українського народу склали біля 12,7 млн. чоловік. А воєнні? За даними науковців уроки Великої Вітчизняної війни загинуло біля 80,5 млн. наших земляків. Про війну написано багато. Та, може, найоб'єктивніше змалював її О. Довженко у своїх оповіданнях, кіноповістях та «Щоденнику». Уже перша записна книжка «Щоденника» кровоточить своєю жахливою правдою... Змучені, зганьблені, голодні жінки плакали: на горе й потому покидала їх Червона Армія, відступаючи. О. Довженко оголив фашизм. Німці знищували все на своєму шляху. Ось одне з сіл... Що залишилося в ньому? Дві тисячі трупів, серед руїн і попелу — скелети. Наша земля була хвора, вона стогнала, нелюдське горе перелилось через край в кожній душі і вже не викликало гніву, а лише огиду та обурення.
У тому, що творилося, Довженко вбачав підлість, яку чинили чиїсь руки. Він засуджує бездонну вічну брехню, якою обплутані ми. Серце його переповнюється жахом від того, що сотні тисяч кращих продовжувачів нашого роду зникне з нашої землі.
Трагедією світового масштабу переживає наш народ сьогодні. Це наслідки чорнобильської аварії. Та про них слід писати окремий твір. Заключним рефреном можуть бути слова П. Тичини: «яка біда, яка чума мене косила, а сила знову розцвіла».
Мета: - домогтися засвоєння учнями правил правопису НЕ з дієприкметниками; - сформувати уміння правильно писати Не з дієприкметниками; - збагачувати словник школярів дієприкметниками; - вчити дітей орієнтуватися в ситуації спілкування; - формувати уміння будувати діалог розгорнутими, поширеними реченнями, додержуватись правильного інтонування речень; - виховувати культуру спілкування. Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ І. Орг. момент. ІІ. Повідомлення теми уроку. ІІІ. Актуалізація опорних знань. Завдання до учнів: пригадайте, як пишеться НЕ з різними частинами мови.
ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу. 1. Робота з підручником: розгляд таблиці «Написання НЕ з дієприкметниками» (7; стор. 50). 2. Тренувальні вправи. Прочитати, пояснити написання НЕ з дієприкметниками. Увійшов я в сінечки, а сінечки не метені. Увійшов я в світлицю, а світлиця не топлена, діжка хліба не мішана. Лука негребена схожа на дівку нечесану. Де багато господинь, там хата не метена і каша не варена. Не хвалися піччю в нетопленій хаті. Народна творчість. Диктант з коментуванням. Я часто ночами пригадую знов дитинства сполохану казку вам, мамо, за вічну любов і щедру незміряну ласку. Схилялось над ліжком привітне чоло, дрімали натомлені оч вам, мамо, за Ваше тепло і довгі недоспані ночі. Дитинства не жду я із вирію знов, не вернеш і мамину казку Вам, мамо, за вічну любов і всю неоплачену ласку вам, літа, за хліб і сіль, за радість і невиплаканий біль. З творів Д.Луценка. Подані фразеологізми ввести до самостійно складених речень (усно). Якими частинами мови (особливими формами ) є виділені слова? Пояснити написання не.
Ділити шкуру невбитого ведмедя. Йому закон не писаний. Незбагненними шляхами (Незбагненна мудрість). 3. Розвиток зв’язного мовлення. Складання діалогів на задану тему, але для різних ситуацій спілкування. Пояснення вчителя. - Для спілкування, тобто ведення діалогу, важливо встановити контакт зі співрозмовником. Є правила, дотримання яких під час спілкування зближує людей. - Запишемо ці правила. Що б ви додали до них? Правила спілкування 1. Звучання власного імені завжди приємне людині. 2. Посмішка на обличчі – ознака позитивного налаштування співрозмовника. 3. Комплімент, «золоті слова» поліпшують стосунки. 4. Не поспішай говорити, поспішай слухати. 5. Криком дуба не зрубаєш. (З нар. творчості) Практична вправа «Умій слухати співрозмовника» Робота в парах (розподіл учнів – як сидять за партами). 1. Поверніться обличчям один до одного і протягом двох хвилин розповідайте по черзі про дієприкметник усе, що знаєте. 2. Тепер кожен перекаже те, що почув від співрозмовника.(2 хв.) 3. Обговорення: Чого бракувало вам, коли ви говорили? Що для вас було легшим: розповідати, слухати, переказувати? А що важче? 4. Висновки: що ви вже вмієте, чого ще треба вам навчитися? Практикум. Тренувальні вправи у складанні діалогів на тему «Вивчення дієприкметника»: А) Для учнів з низьким рівнем знань: складіть діалог за поданою першою реплікою: - Бабусю, ми учора на уроці української мови розглядали тему «Дієприкметник». Б) Для учнів з середнім рівнем знань: складіть діалог відповідно до мовленнєвої ситуації: спілкування з однолітками на перерві . В) Для учнів з достатнім рівнем знань: доповнити діалог розкриттям мовленнєвої ситуації – спілкування з учителем на додатковому занятті.
V. Закріплення набутих знань. 1. Поясніть правопис не з дієприкметниками: немовлених, неприречену, нерозтрачену, ненароджених, нерозгадану, не чекали, необпалену – звертати увагу на пояснювальні слова. 2. Творче завдання. Напишіть привітання своїм рідним, використовуючи дієприкметники з НЕ.
Можна було б свою розповідь розпочати від татаро — монгольської навали, яка не тільки знищила українську державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його біологічні сили, що він став легкою здобиччю сусідів і потрапив до них у неволю. Однак у даній роботі ми зосередимося на подіях, що відтворені на сторінках художніх творів, які вивчаються за шкільною програмою. Одним з таких полотен є драматична поема Лесі Українки «Бояриня». Цей твір присвячений подіям, пов'язаним з Переяславською радою Поема написана в час (1910 p.), коли царевий уряд посилив утиски пригноблених окраїн і національних меншин. Леся Українка гостро переживала соціальний і національний гніт, брак національної державності, шукала відповіді на запитання: хто ми, українці, які ми є. на прикладі головних героїв драми — Степана та Оксани — талановита письменниця об'єктивно відтворює події, що ввійшли в історію під назвою «Руїна». Це був період після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну намагалися поділити між собою Польща й Московщина, сіючи ворожнечу між козаками, провокуючи безперервні внутрішні сутички за гетьманство Росія роздавала козацькій старшині привілеї, щоб схилити її на свій бік, примушуючи зрадити інтересам України, намагалася позбавити народ мислячої інтелігенції. І знаходилися серед українців ті, хто прирікав себе на страждання й муки, добровільно заточував себе.
Говорячи про історичні віки, не можна не згадати події 1927, 1933 років, що ввійшли в історію під назвою «голодомор». Читаючи драму М. Куліша «97», повість У. Самчука «Марія», задумуєшся над питанням: хто винен у традиціях, описаних письменниками. У драмі «(?» автор розповідає про українське село, у якому далеко не всі люди сприйняли революцію, що принесла голод... У селі поїли всіх кішок і собак... До глибини душі вразив епізод, у якому розповідається про те, як Ларивон, глухий церковний сторож, і Орина, бідна вдова, поїли своїх дітей. Громада вимагає суду над дітовбивцями. Але чи підлягають вчинки Лари вона й Орини законам людського співжиття?
Не менш трагічною в українському селі була насильницька колективізація, котру описує У.Самчук. Книга стала монументом пам'яті тим, котрих налигачем заганяли до колгоспів. Ця політика держави спричинила початок кінця: відбулося тотальне винищення українського селянства, витравлення з нього власника, господаря, годувальника. На колись родючих землях виросли бур'яни, під дощами, згнило збіжжя. До родини Марії, головної героїні повісті, прийшло лихо. Старший син Максим, який учив батька й матір соціалізму та комунізму, виганяє їх із хати. Молодшого сина Лавріна репресовано. Останні члени родини втратили віру в можливість людського життя. Кульмінація твору — страшні картини голодомору в колись багатому куркульському селі.
Насамкінець можна додати, що етнічні втрати українського народу склали біля 12,7 млн. чоловік.
А воєнні? За даними науковців уроки Великої Вітчизняної війни загинуло біля 80,5 млн. наших земляків.
Про війну написано багато. Та, може, найоб'єктивніше змалював її О. Довженко у своїх оповіданнях, кіноповістях та «Щоденнику». Уже перша записна книжка «Щоденника» кровоточить своєю жахливою правдою... Змучені, зганьблені, голодні жінки плакали: на горе й потому покидала їх Червона Армія, відступаючи. О. Довженко оголив фашизм. Німці знищували все на своєму шляху. Ось одне з сіл... Що залишилося в ньому? Дві тисячі трупів, серед руїн і попелу — скелети. Наша земля була хвора, вона стогнала, нелюдське горе перелилось через край в кожній душі і вже не викликало гніву, а лише огиду та обурення.
У тому, що творилося, Довженко вбачав підлість, яку чинили чиїсь руки. Він засуджує бездонну вічну брехню, якою обплутані ми. Серце його переповнюється жахом від того, що сотні тисяч кращих продовжувачів нашого роду зникне з нашої землі.
Трагедією світового масштабу переживає наш народ сьогодні. Це наслідки чорнобильської аварії. Та про них слід писати окремий твір.
Заключним рефреном можуть бути слова П. Тичини: «яка біда, яка чума мене косила, а сила знову розцвіла».
- сформувати уміння правильно писати Не з дієприкметниками;
- збагачувати словник школярів дієприкметниками;
- вчити дітей орієнтуватися в ситуації спілкування;
- формувати уміння будувати діалог розгорнутими, поширеними реченнями, додержуватись правильного інтонування речень;
- виховувати культуру спілкування.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
І. Орг. момент.
ІІ. Повідомлення теми уроку.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Завдання до учнів: пригадайте, як пишеться НЕ з різними частинами мови.
ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Робота з підручником: розгляд таблиці «Написання НЕ з дієприкметниками» (7; стор. 50).
2. Тренувальні вправи.
Прочитати, пояснити написання НЕ з дієприкметниками.
Увійшов я в сінечки, а сінечки не метені. Увійшов я в світлицю, а світлиця не топлена, діжка хліба не мішана. Лука негребена схожа на дівку нечесану. Де багато господинь, там хата не метена і каша не варена. Не хвалися піччю в нетопленій хаті.
Народна творчість.
Диктант з коментуванням.
Я часто ночами пригадую знов дитинства сполохану казку вам, мамо, за вічну любов і щедру незміряну ласку. Схилялось над ліжком привітне чоло, дрімали натомлені оч вам, мамо, за Ваше тепло і довгі недоспані ночі. Дитинства не жду я із вирію знов, не вернеш і мамину казку Вам, мамо, за вічну любов і всю неоплачену ласку вам, літа, за хліб і сіль, за радість і невиплаканий біль.
З творів Д.Луценка.
Подані фразеологізми ввести до самостійно складених речень (усно). Якими частинами мови (особливими формами ) є виділені слова? Пояснити написання не.
Ділити шкуру невбитого ведмедя. Йому закон не писаний. Незбагненними шляхами (Незбагненна мудрість).
3. Розвиток зв’язного мовлення. Складання діалогів на задану тему, але для різних ситуацій спілкування.
Пояснення вчителя.
- Для спілкування, тобто ведення діалогу, важливо встановити контакт зі співрозмовником. Є правила, дотримання яких під час спілкування зближує людей.
- Запишемо ці правила. Що б ви додали до них?
Правила спілкування
1. Звучання власного імені завжди приємне людині.
2. Посмішка на обличчі – ознака позитивного налаштування співрозмовника.
3. Комплімент, «золоті слова» поліпшують стосунки.
4. Не поспішай говорити, поспішай слухати.
5. Криком дуба не зрубаєш. (З нар. творчості)
Практична вправа «Умій слухати співрозмовника»
Робота в парах (розподіл учнів – як сидять за партами).
1. Поверніться обличчям один до одного і протягом двох хвилин розповідайте по черзі про дієприкметник усе, що знаєте.
2. Тепер кожен перекаже те, що почув від співрозмовника.(2 хв.)
3. Обговорення: Чого бракувало вам, коли ви говорили? Що для вас було легшим: розповідати, слухати, переказувати? А що важче?
4. Висновки: що ви вже вмієте, чого ще треба вам навчитися?
Практикум. Тренувальні вправи у складанні діалогів на тему «Вивчення дієприкметника»:
А) Для учнів з низьким рівнем знань: складіть діалог за поданою першою реплікою:
- Бабусю, ми учора на уроці української мови розглядали тему «Дієприкметник».
Б) Для учнів з середнім рівнем знань: складіть діалог відповідно до мовленнєвої ситуації: спілкування з однолітками на перерві .
В) Для учнів з достатнім рівнем знань: доповнити діалог розкриттям мовленнєвої ситуації – спілкування з учителем на додатковому занятті.
V. Закріплення набутих знань.
1. Поясніть правопис не з дієприкметниками: немовлених, неприречену, нерозтрачену, ненароджених, нерозгадану, не чекали, необпалену – звертати увагу на пояснювальні слова.
2. Творче завдання. Напишіть привітання своїм рідним, використовуючи дієприкметники з НЕ.