Пними членами
Самостійна робота 8. Розділові знаки в речен
Прочитайте текст (окремі розділові знаки пропущено). Вико
ілові знаки пропущено). Виконайте завдання 1-8 до нього
ід стелею полиця з ма-
(1) Усе в тому домі здавалося звичним і рідним мисник поблизу порогашд стелею полира
картини.
ктерками, глечиками й пляшками. (2) На покуті стіл над ним фотографії всього роду й карт
(3) Здебільшого то були копії Брюлло
ольшого то були копії Брюллова, Васильківського, Куїнджі. (4) Усе в цьому домі бо
Витка
ому домі було свое
ані на верстаті ма-
коли, мати вносила
на тершим киломом
стіл лави ослони зроблені майстровитими руками господан
ею. (0) У світлиці було тепло й затишно навіть узимку. (7) коли наставали холоди, мати
ньої соломи, щоб слати долівку. (8) Золотиста солома пахла літом і була перших
ЖИТЕ!
для малого Василька. (9) Рідна хата на мить виринула з пам..ят... и відпливла немов Шала
шаланда.
(10) 15льки в сер..ці Береговця залишився болючий щем. (п) живучи в міс..кій кварт
Реред сучасних меблів кришталю і картин у позолочен..их рамах він сумував за далеко
. (4) Пишні й красиві килими видавалися гордовитими й чужими. (13) Полирова ,
виблискували зухвало. (14) Чотири кімнати кухня ван..а й передпокій усе це мабуть тепер і ва
вається родиним гніздом, яке з такою старан..істю обставила Марина. (За І. Цюпою)
1. Упишіть пропущені літери в слова.
2. Розставте розділові знаки в реченнях.
3. Визначте стиль тексту.
відповіді на завдання 4-8 укажіть у таблицях, позначаючи номер речення (правильних відповідей може
бути одна або декілька)
нь з 4 5 6 7 8 | 9 10 | 11 12 13
4. Однорідні означення є в реченнях
5
6
N
5. Однорідні члени з узагальнювальними словами
Єв реченнях
Пара 13000 оlmаsia
Сара 100 евра
6. Декілька рядів однорідних членів є в реченнях
2
7. Порівнянням ускладнено речення
2
О
8. Вставним словом ускладнено речення
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14)
Ол
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
Колись, народився зайчик. Він був не єдиним, в своїй сем`ї.
Його полюбляли, й шанували. Ніхто не міг його образити, тому що в нього був братець, який кожен раз захищав малого від других звірів.
Але колись, зайчик на всіх образився, й втік з дому.
Біг зайчику, біг, та й зустрів вовка. Він був не огидний, сірий, з м`яким хвостиком. Цей вовк не їв зайчиков, він був добрий.
Але зайчик так налякався, що побіг закривши очі.
Та с переляку "БУМЦ!"
- Хто це? - запитав зайчик.
- А ти хто? - хтось спитав теж саме.
- Я зайчик, а ти? - відповів зляканим голосочком зайчик.
- Мене звати Ася, я білочка. - відповіла Ася.
- А мене звати Ігор, але мене ніхто ніколи не питав, як мене звуть. - без затримки пролунала відповідь.
- Тоді ж, ми можемо бути друзями, так? - радісний голосочок з нетерпіння заспівував.
- Егеж, можемо. - з непохітнисттю відвовів новий друг.
- Я дуже рада новим знайомим, пішли до мене додому, я тебе на екскурсію за нетерпно лунали слова.
Й пошли вони, на екскурсію. Обійшли весь лісочок, й ще більш познайомились.
- Відтепер ми друзі. - заспівала Ася.
- Да, ти мій друг. Таких друзів в мене ще не було, ніколи. - ворушивши лапкою відповів Ігор.
- Але на цьому наша історія не закінчиться? - запитала подруга.
- Ні, Асю. Я не хочу, щоб вона кінчиласья, тому ми не будемо її закінчувати. - відповів Ігор.
Ступаючи по дорожці, тримаючись за лапки, нові друзі пішли далі.
А ми, поки, залишимося тут.
∞Я очень старалась, со своим то знанием украинского∞
С любовью AliceKiss