Борщ — одна з найпопулярніших страв. На Україні існувало три різновиди Б. Перший,червоний, найулюбленіший, готували з капустою, буряком, морквою, петрушкою (пастернаком), пізніше — з картоплею. У святкові чи недільні дні Б. варили на м’ясній юшці(із свининою чи птицею), в будень — затовкували або засмажували салом із часником та цибулею. Для Б. звичайно заквашували червоний городній буряк і використовували як його, так і квас. Для смаку додавали сироватку чи маслянку (рідину, яка залишалася післявиготовлення сиру й масла), а в особливо урочисті дні забілювали сметаною. Гостроти Б. додавав червоний стручковий перець, особливо поширений на Півдні України. Б. готували зквасолею (Середнє Подніпров’я, Полтавщина, Поділля), на Півдні додавали злегкапідсмажене борошно, пшоняну або гречану кашу (затирали борщ), а на Полтавщині — галушки. На Поділлі для закваски Б. готували спеціальний квас із запарених житніх висівок —грис. На крайньому заході Б. варили дуже рідкий, лише з буряками, заправляючизасмажкою, а для кисло-солодкого смаку додавали сік свіжих вишень або яблук.
Ads by optAd360
У піст варили без сала та м’яса, лише на олії, проте намагалися додати до овочевої юшки гриби,в’ялену, сушену або смажену рибу. Червоний Б. широко вживали не лише як повсякденнуобідню страву, але й на Різдво, весілля, хрестини, поминки.
Другий різновид Б. — щавлевий, зелений, або весняний. Його варили з молодим щавлем,кропивою, лободою, листям городнього буряка, засмачуючи юшку круто звареним яйцем ісметаною (сироваткою, маслянкою). Так само як і червоний, щавлевий Б. у піст готували без сала і м’яса, на олії, з грибами та рибою.
Третій різновид Б. — так званий холодний (холодник) — готували виключно влітку. Молодийгородній буряк варили, різали соломкою, заправляли квасом-сирівцем, сироваткою(маслянкою, сметаною), додавали зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику, по можливостікруто зварене яйце. Це був сирий Б., оскільки варили (та й то окремо) лише буряк. Їлиохолодженим, нерідко з вареною картоплею замість хліба.
б приготування щавлевого і холодного Б. зберігся до наших днів майже без змін.Червоний же Б. отримав для за кваски порівняно нові продукти — свіжі помідори, томатнийсік, соус або пасту. Ці додатки поступово витіснили буряковий квас. На Півдні почалидодавати до Б. солодкий перець — ротунду.
• Борщ — овочева страва з м’ясом або грибами, за походженням українська. Особливо розповсюджена серед народів Східної Європи. Найпопулярнішастрава на столі українців. Складником червоного борщу є столовий буряк.
Червоний, найулюбленіший, готують з капустою, буряком, морквою, петрушкою (пастернаком), з другої половини ХІХ ст. — і з картоплею. Усвяткові чи недільні дні борщ варять на м’ясній юшці (із свинини чи птицею), вбудень— затовкують або засмажують салом з часником і цибулею.
•Другий різновид борщу— щавлевий (зелений або весняний). Такий готують змолодим щавлем, кропивою, лободою, молодим листям городнього буряка,засмачуючи юшку круто вареним яйцем і сметаною або сироваткою, абомаслянкою.
•Третій різновид борщу — холодний або холодник, готують винятково влітку.Молодий городній буряк варять, ріжуть соломкою, заправляють квасом-сирівцем, сироваткою чи маслянкою, або сметаною. Додають свіжу зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику.
•За даними етимологічних словників слов’янських мов, слово борщ походитьвід назви рослини «борщевик», чиє їстівне листя також використовувалось при приготуванні борщу.
•Пампушки (пампухи) — невеличкі булочки, круглі, пишні виготовлені іздріжджового тіста з житнього, пшеничного, гречаного чи змішаногопшенично-гречаного борошна.
•Хліб — традиційний харчовий продукт європейців, жителів Близького Сходу та представників індійських культур.
•Часник — багаторічна рослина родини цибулевих. Дико росте в Європі й Азії;культивується повсюдно. Продуктивною частиною часника є цибулина.
•Смета́на — це один з найпоживніших молочних продуктів харчування. Виготовляється сквашуванням нормалізованих вершків за до чистих культур кисломолочних бактерій. Завдяки чому сметана є густою та має характерну кислувату смакову
Рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Він ніби ллється струмочком і розважає душу. А іноземці, побувавши в Україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. І це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Г. Шевченка і Лесі Українки.
Українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. У рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. У мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. Ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. А яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі
Объяснение:
Борщ — одна з найпопулярніших страв. На Україні існувало три різновиди Б. Перший,червоний, найулюбленіший, готували з капустою, буряком, морквою, петрушкою (пастернаком), пізніше — з картоплею. У святкові чи недільні дні Б. варили на м’ясній юшці(із свининою чи птицею), в будень — затовкували або засмажували салом із часником та цибулею. Для Б. звичайно заквашували червоний городній буряк і використовували як його, так і квас. Для смаку додавали сироватку чи маслянку (рідину, яка залишалася післявиготовлення сиру й масла), а в особливо урочисті дні забілювали сметаною. Гостроти Б. додавав червоний стручковий перець, особливо поширений на Півдні України. Б. готували зквасолею (Середнє Подніпров’я, Полтавщина, Поділля), на Півдні додавали злегкапідсмажене борошно, пшоняну або гречану кашу (затирали борщ), а на Полтавщині — галушки. На Поділлі для закваски Б. готували спеціальний квас із запарених житніх висівок —грис. На крайньому заході Б. варили дуже рідкий, лише з буряками, заправляючизасмажкою, а для кисло-солодкого смаку додавали сік свіжих вишень або яблук.
Ads by optAd360
У піст варили без сала та м’яса, лише на олії, проте намагалися додати до овочевої юшки гриби,в’ялену, сушену або смажену рибу. Червоний Б. широко вживали не лише як повсякденнуобідню страву, але й на Різдво, весілля, хрестини, поминки.
Другий різновид Б. — щавлевий, зелений, або весняний. Його варили з молодим щавлем,кропивою, лободою, листям городнього буряка, засмачуючи юшку круто звареним яйцем ісметаною (сироваткою, маслянкою). Так само як і червоний, щавлевий Б. у піст готували без сала і м’яса, на олії, з грибами та рибою.
Третій різновид Б. — так званий холодний (холодник) — готували виключно влітку. Молодийгородній буряк варили, різали соломкою, заправляли квасом-сирівцем, сироваткою(маслянкою, сметаною), додавали зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику, по можливостікруто зварене яйце. Це був сирий Б., оскільки варили (та й то окремо) лише буряк. Їлиохолодженим, нерідко з вареною картоплею замість хліба.
б приготування щавлевого і холодного Б. зберігся до наших днів майже без змін.Червоний же Б. отримав для за кваски порівняно нові продукти — свіжі помідори, томатнийсік, соус або пасту. Ці додатки поступово витіснили буряковий квас. На Півдні почалидодавати до Б. солодкий перець — ротунду.
• Борщ — овочева страва з м’ясом або грибами, за походженням українська. Особливо розповсюджена серед народів Східної Європи. Найпопулярнішастрава на столі українців. Складником червоного борщу є столовий буряк.
Червоний, найулюбленіший, готують з капустою, буряком, морквою, петрушкою (пастернаком), з другої половини ХІХ ст. — і з картоплею. Усвяткові чи недільні дні борщ варять на м’ясній юшці (із свинини чи птицею), вбудень— затовкують або засмажують салом з часником і цибулею.
•Другий різновид борщу— щавлевий (зелений або весняний). Такий готують змолодим щавлем, кропивою, лободою, молодим листям городнього буряка,засмачуючи юшку круто вареним яйцем і сметаною або сироваткою, абомаслянкою.
•Третій різновид борщу — холодний або холодник, готують винятково влітку.Молодий городній буряк варять, ріжуть соломкою, заправляють квасом-сирівцем, сироваткою чи маслянкою, або сметаною. Додають свіжу зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику.
•За даними етимологічних словників слов’янських мов, слово борщ походитьвід назви рослини «борщевик», чиє їстівне листя також використовувалось при приготуванні борщу.
•Пампушки (пампухи) — невеличкі булочки, круглі, пишні виготовлені іздріжджового тіста з житнього, пшеничного, гречаного чи змішаногопшенично-гречаного борошна.
•Хліб — традиційний харчовий продукт європейців, жителів Близького Сходу та представників індійських культур.
•Часник — багаторічна рослина родини цибулевих. Дико росте в Європі й Азії;культивується повсюдно. Продуктивною частиною часника є цибулина.
•Смета́на — це один з найпоживніших молочних продуктів харчування. Виготовляється сквашуванням нормалізованих вершків за до чистих культур кисломолочних бактерій. Завдяки чому сметана є густою та має характерну кислувату смакову
Рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Він ніби ллється струмочком і розважає душу. А іноземці, побувавши в Україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. І це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Г. Шевченка і Лесі Українки.
Українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. У рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. У мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. Ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. А яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі