Почитайте байку Езопа Які типи мовлення поєднано в її тексті? Який тип мовлення є основним? Свою думку доведіть До якого типу мовлення належить виділений уривок? Чому ви так уважаєте? Хліборобів діти між собою не мирилися
Немає ніяких сумнівів, що лев - цар звірів. Вид у лева царствений, і величний. Величезна волохата морда, значні ікла, потужні лапи, витривале тіло - усе це ознаки сьогодення царя, який повинен вселяти до себе страх і повагу підлеглих - інших звірів. Ні на кого лев прямо не дивиться, а усе кудись гордо удалину. І реве так грізно, як ніхто із звірів. Не рев, а грім небесний. Лев символізує потужність, відвагу, хоробрість. У усіх міфах і легендах лев з'являється грізним і благородним і найчастіше виходить переможцем навіть в нерівній сутичці. Лев по праву називається царем звірів, тому що він найсильніший, спритніший, витриваліший. С САЙТА soch.org.uа
У гончарні У майстерні було вогко й незатишно, як у будь-якій старій гончарні. Під низькою стелею висів тьмяний олійний ліхтар. Він шипів і потріскував. Було б зовсім темно, коли б навпроти широких дверей не палало горно, що в ньому гончарі випалюють посуд. По стінах майстерні метушилися відблиски. У їхній грі все видавалось химерним. На полицях стояли готові до випалювання миски, горнята, гладишки й глечики. Вони були підсушені, але ще сирі. Горно палало малим вогнем, щоб зараз посуд не попсувати. Тільки годин через вісім гончар мав запалити вогонь великий з дров соснових, липових чи осикових. - Ви все не знаєте спочинку, - здивувався козак.- Хіба глечики потрібні для війни? - Ми тут не глечики затіяли. Гончар узяв чималий кавалок глини, кинув на верхняк станка, закрутив круг. Під його руками почала виникати кубушка з вузьким горлечком і товстими стінками. - Коли оцю макітру набити порохом і залізяччям, а у ці дірочки вставити запалені гноти та скинути з вежі на голови ворогам… Козак уважно роздивлявся череп’яну бомбу.
С САЙТА soch.org.uа
У майстерні було вогко й незатишно, як у будь-якій старій гончарні.
Під низькою стелею висів тьмяний олійний ліхтар. Він шипів і потріскував. Було б зовсім темно, коли б навпроти широких дверей не палало горно, що в ньому гончарі випалюють посуд. По стінах майстерні метушилися відблиски. У їхній грі все видавалось химерним. На полицях стояли готові до випалювання миски, горнята, гладишки й глечики. Вони були підсушені, але ще сирі. Горно палало малим вогнем, щоб зараз посуд не попсувати. Тільки годин через вісім гончар мав запалити вогонь великий з дров соснових, липових чи осикових.
- Ви все не знаєте спочинку, - здивувався козак.- Хіба глечики потрібні для війни? - Ми тут не глечики затіяли.
Гончар узяв чималий кавалок глини, кинув на верхняк станка, закрутив круг. Під його руками почала виникати кубушка з вузьким горлечком і товстими стінками.
- Коли оцю макітру набити порохом і залізяччям, а у ці дірочки вставити запалені гноти та скинути з вежі на голови ворогам…
Козак уважно роздивлявся череп’яну бомбу.