Поділіть дані фразеологізми на такі типи: зрощення, єдності, сполучення. Доберіть синоніми до фразеологізмів,
бас урвався, , ні бе ні ме ні кукуріку, падати ,  голити лоба, дати драпака, ставити під рушницю, не по зубах, сховати кінці у воду, вилами по воді писано, шапку ламати, гріти руки, на широку ногу, дати березової каші, очі штрикати, статус кво.

Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Яблунівкою. Через село протікає тиха річка, яка заросла комишем. Там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови. А далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. Весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. Зі степом стикаються рівні зелені поля. Тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі. На схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. Він має штучне походження. Його вирили десь сімдесят років тому. Саме сюди селяни ходят рибалити та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби. Наше село цивілізоване. В ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . Наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “Жабівкою”. У нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. Ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. До нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день. Більшість селян живе у садибах. Вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. Проте в селі є навіть кілька двоповерхових будинків з квартирами. Коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. А потім повернуся до рідного села, бо краще жити серед природи. Твір-опис села у художньому стилі

Джерело: https://dovidka.biz.ua/opis-sela/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Десь над рікою стояв хлопчик. Дивився на неї як на свою дівчину. Вода така чиста, чиста, що видно дно її. Ріка була доволі широкою і довгою. Водилося в ній стільки риби, що можна було прокормити всі ближайші села. Але було одне но. Жив в селі один чоловін який приходик кожного дня на ріку і виловлював дуже багато риби. Всі селяни притримувались одної думки, "Лови стільки рибо, аби наїстись". Але той чоловік не хотів її притримуватись, тому селяни хотіли його провчити, всі вирішили забрати в нього вудку, щоб він не ловив вдосталь риби.