Поділіть речення на прості та складні, двоскладні та односкладні, непоширені та поширені. Визначте, які вони за метою висловлювання та інтонацією. Перепишіть, розставляючи розділові знаки. 1. Не байдужа Зачіплянка до такого видовища навіть хто в нічній був і той розбуджений алалаканням голуб’ятників вичвалає на подвір’я і ще заспано стане дивитися на ту неприродно оранжеву коксохімівську хмару крізь яку поволі пробиваються вгору білосніжні голуби Прапірного (О. Гончар «Собор»). 2. Пасе бувало дівча телят біля своєї драної ферми блукає з нимипо рудих спалених сонцем балках (О. Гончар «Собор»). 3. Вона в нього була таки ревнюща не раз прибігала на ферму тіпаючись від підозрви стежувала шпигувала (О. Гончар «Собор»). 4. Спершу побували на центральному ринку з картоплею спродались без загаяння а проте коли під’їхали до собору одержувати комбікорм то на дверях висів замок хоч до кінця робочого дня було ще далеко (О. Гончар «Собор»). 5. І хоч мала б одразу відігнати його але чомусь не відігнала. І навіть коли почула слова ласки то теж не обірвала хотілося їх слухати було щось довірливе в його скаргах на свою долю щирість чулася у його співчутті до Єльки розуміє мовляв як їй оце зостатись на світі без матері самій... (О. Гончар «Собор»). 6. Нема чистих нема правди пропили всю на самогон перегнали! (О. Гончар «Собор»). 7. Чи до сивих кіс кріпачкою бути на цьому вашому смердючому силосі? (О. Гончар «Собор»).8. Новий не знайомий для Єльки зачіплянський світ (О. Гончар «Собор»). 9. Так поставив і так воно йде. За двір ані ногою (О. Гончар «Собор»). 10. Загадковістю покрите для Єльки дядькове минуле (О. Гончар «Собор»). 11. Виходило так що собору вже ніби й нема (О. Гончар «Собор»). 12. Відомо було молодому Лободі що Шпачиха ніколи не належала до прихильниць собору (О. Гончар «Собор»).

Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли панувати. Т. Шевченко Увагу багатьох людей привертало славне минуле України. Не один митець присвятив свої твори тому ж феноменові Запорозької Січі. Але, на мій погляд, ніхто так поетично не оспівав "славу козацьку", як Тарас Шевченко. У минулому рідного краю увагу Великого Кобзаря привертав перш за все героїзм народу, його безмежна відвага, сміливість. Тяжкою була доля українського народу за часів турецько-татарської навали. Скільки беззахисних людей було вбито, полонено в рабство! Єдиним захисником українців від хижацьких нападів ворога було січове козацтво. З метою попередження набігів орд та визволення полонених влаштовували запорожці морські походи на Крим і Туреччину. Один з таких походів покладено в основу поеми "Іван Підкова" Тараса Шевченка. Іван Підкова був одним із керівників визвольної боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників. І хоча ніяких відомостей про його участь в морських походах немає, Тарас Шевченко припустив, що він міг бути не тільки учасником, а й ініціатором такого походу. У творі не змальовано власне битву запорожців з ворогом, немає картин покарання загарбників чи визволення полонених. Але сам факт походу на Царград у відносно спокійний час говорить про мужність народних месників. Не лякають козаків ні "чорні хмари", ні синє море, що "звірюкою то стогне, то виє", ні "хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба", не мліють їхні серця, бо "тільки того й треба". Дивиться уважно отаман, чи не видно ворога: Поглядає сюди-туди — Де-то буть роботі? Кількома рядками поет окреслює одностайність усієї січової громади, що так приваблювала його в козацтві. Так, на пропозицію отамана "поїхати в гості" в Царград, запорожці разом "заревіли", погоджуючись. Отамана в поемі зображено розсудливим, мудрим керівником, що пам'ятає про свої моральні обов'язки перед рідним народом і є прикладом для січовиків. Велике значення у справі пробудження і зміцнення національної самосвідомості українців Тарас Шевченко надавав відображенню в літературі історії нашої країни. Тому так часто, читаючи спадщину Великого Кобзаря, ми ніби гортаємо героїчні сторінки історії українського народу

Чи легко бути молодим?». На перший погляд здається, що це питання нескладне, але чим більше я задаюся цим питанням, тим більше переконуюся, що неможливо однозначно відповісти на нього.

Для кожної людини молодість асоціюється з чимось особливим в його житті. Для мене, наприклад, молоді роки – чудовий, щасливий час, але разом з цим відчувається складність у навчанні, брак вільного часу, життєвого досвіду. Кожен має свої погляди на життя і тому погляди, версії і думки будуть розходитися.

На думку одних – молодим бути добре: це золотий час, період безтурботності, коли немає ніяких глобальних проблем, коли ще все життя попереду. Коли ти молодий – швидше хочеш стати старше, але потім ти будеш жаліти і згадувати про це.

Інші вважають, що бути молодим нелегко, але це тільки з точки зору молоді. У літніх людей, я думаю, буде зовсім протилежна думка: молодим бути легко – людина повна енергії, сил, здоров’я, чого до старості багатьом не вистачає. У цьому вони, звичайно, будуть праві, але у сучасної молоді існує маса проблем, пов’язаних, наприклад, з освітою, з проведенням вільного часу. Кожна людина в молодості має якось проявити себе, щоб мати надалі повагу, визнання в суспільстві. Тому доводиться використовувати всю свою енергію і сили, щоб досягти бажаного.

Один мій знайомий казав, що молодим бути не так вже і легко. Для нього найголовніше – отримати гарну освіту, що вдається не кожному. Доводиться багато вчитися, а якщо не вчишся, то після школи залишиться невеликий вибір – або йти працювати двірником, або вантажником і жити на мізерну зарплату. А ось більш дорослим легше, тому що у них в житті вже все владналося, врегулювалося.

Літні люди кажуть: «Я думаю, бути молодим досить легко, так як у молодості людина здорова, енергійна і активна, вона вірить в себе і тому може здійснити всі свої плани. Потрібно тільки вірити в себе і ерадіти життю, адже найщасливіші миті нашого життя трапляються в молодості». Якщо чесно, то мені це думка найближче. Я теж так вважаю.

Цей твір не відповідає за побудовою твору  ЗНО.Поданий твір можна використовувати в якості ідейного вмісту, попередньо його переробивши за зразком побудови твору тестування.Побудова твору ЗНО( це передусім твір- роздум):

1На мою думку,...(висловлюються узагальнені теми твору, тобто що ви збираєтесь доводити, підтверджувати- для цього і існує по-перше, по-друге...).Закінчувати вступ доречно так: Зараз я спробую довести свою точку зору.

2.По-перше,по-друге( взагалі, їх має бути 3).Аргументи мають бути чіткі, з прикладами, відповідати темі, цитати - тільки плюс.Ніякої фантазії, водички,відступу від теми,ГРАМАТИЧНИХ ПОМИЛОК- це українська мова, найважливіше- чіткість,логічність.Бо оцінювати будуть за певними пунктами.( відповідність темі,доречність аргументів і т.д., і тут, в принципі,не важливо, чи буде він геніальним за змістом., краса потрібна, але не відволікаючись від теми( нічого зайвого)

3.Отже, ( підсумовуємо в 1-5 реченнях все що хотіли довести і сказали в аргументах)

Раджу прочитати спеціальні довідники .( чітко і структуризовано подана інформація і, звичайно, набагато глибше)