Подані власні назви поставте в давальному відмінку однини. Горунка-Дузь Олег, Горунка-Дузь Олена, Макайя-Кривега Петро, Макайя-Кривега Жанна, Пузир-Крива Леонід, Пузир-Крива Антоніна, Бовт-Кузьома Василь, Бовт-Кузьома Катерина, Чирва- Володько Антон, Чирва-Володько Ганна, Швець-Сало Дмитро, Швець-Сало Дарина.

Від поданих географічних назв утворіть відносні прикметники.

Запоріжжя, Черкаси, Прилуки, Прага, Норвегія, Воронеж, Лейпциг, Тбілісі, Овруч, Біла Церква.

Виберіть правильний варіант словосполучення.

Завідувач (відділу, відділом), завдати (шкоду, шкоди), зазнати (поразку, поразки), дякуємо (Вам, Вас), вжити (заходи, заходів), пробачте (мене, мені), відправити (по пошті, поштою), радіти (успіхам, з успіхів), спілкуватися (на українській мові, українською мовою), називати (по імені, на ім’я).

Зробіть графічні скорочення слів і словосполучень.

Асистент, фабрика, районний відділ народної освіти, військова частина, завод, поштова скринька, селище міського типу, та інше, видання, видавництво, стаття, статті, гектар, метр квадратний, район.
. Виберіть правильний варіант присудка.
1. ВНЗ (провів, провела, провело, провели) вступну кампанію. 2. Рацс (провів, провела, провело, провели) урочисту реєстрацію шлюбу. 3. МАгАтЕ (був створений, була створена, було створено, були створені) 29 липня 1957 р. 4. ОСББ (створений, створена, створене, створені) лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). 5. КНР (провів, провела, провело, провели) переговори із МВФ.
. Виправте помилки в реченнях.
1. Двадцять один викладач перебували на карантині. 2. Наше завдання вийти і завоювати міжнародний ринок збуту. 3. Усі, хто не пройшли медогляд, до роботи не допускаються. 4. ДАІ розшукало кілька викрадених автомобілів. 5. Овочі є продуктом першої необхідності.

 1.а) "Мирославо, не бійся за мене",- сказав Максим. 
2.б) Дід, подумавши, каже: "Людині так мало відведено часу,щоб готуватися до життя."
3.а)"Клопіт маю,Василю,-довірливо каже Мирослав Яремович розгубленному студентові.-Підводять мене земляки". 
4.г) Хлопець схвильовано повторював: "Я ні в чому не виний!"
5.в)Жінка відповіла,що її зустічатиме в києві син 
б)Мати сказала,що я швидко приготую вам обід; ( Мати сказала, що швидко приготує нам обід )
г)На думку О.Гончара,головне завдання письменника-" відкривати в людських душах джерела чисті і здорові" 
в)А в селі чути новіну:"Гнат повернувся"

Великої наруги зазнала мова, що є невіддільною ознакою нації, одним із найістотніших чинників її самовиявлення, важливим по казником її життєздатності й духовності. Українську мову офі ційно забороняли укази Петра Першого, Валуєвський циркуляр, Емський указ, оголошували придуманою німцями, вважали діалектом російської чи польської мов, дивилися як на «холопську», вважали її тільки придатною для домашнього «вжитку». її свідомо принижували, не допускали в сферу науки, техніки, на фабрики, заводи, до армії, в спорт - до тих сфер, що важливі для функціонування та повноцінного життя національного організму. Тоталітарна система поглинала достоїнство людини, нації. Мова розвивалася в складних умовах, що спричинило до витворення суржика - мішанини двох мов, якою розмовляє половина населення України. Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітива. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі.Найважливішою запорукою безперешкодного розвитку української мюви є проголошення її державною мовою, входження її в усі сфери життя, нарешті, усвідомлення кожним громадянином важливості свосї національної мови. На мій погляд, найактуальнішою у наш час проблемою є проблема національного самоусвідомлення, особливо у східних регіонах країни, проблема подолання «мовного бар’єру», проблема патріотичного виховання. Олександр Потебня, Леонід Булаховський, Михайло Жовтобрюх були відомими дослідниками української мови, які визначили її основні структурні особливості, створили лінгвістичну термінологію української мови, вивчали її і підносили її роль у суспільстві.У кожної людини в світі, де б вона не жила, ким би не називалася, обов’язково є відчуття приналежності до якоїсь спільності, певного народу, землі. І це відчуття дає людині можливість почуватися захищеною, віднаходити своє місце на величезній Землі.Наша держава довгі віки перебувала в стані політичного підкорення, і хоча мінялися повсякчас «господарі» - країни, що прагнули нас поглинути, ми все ж таки залишалися українцями. Нам доводилося боротися за все, що мали: за свою землю, за свою віру, свою мову, врешті, за право називатися українцями, або «русинами». Процес духовного знищення тривав настільки довго, що тепер пройде багато часу, перш ніж наша молодь зрозуміє й відчує: бути українцем — почесно. А поки що краплина за краплиною мусимо, вливати у молоді душі тепло рідної мови, рідної культури, яке мало б всотуватися разом з материнською колисковою. Та хто ж зараз співає тих пісень!Наша мова не просто має право на існування, вона існує! І заперечити цього ніхто не зможе, поки на світі є ще хоч одна дитина, яка у напівгні шепоче:  «Мамо!». Вже час нам подолати свій «національний комплекс» і не кидатися на амбразури, доводячи, що ми існуємо, а мирно працювати, спілкуватися українською мовою, ростити нові покоління українців, відчувати гордість за себе і свою державу. І тоді ніхто не здолає нас і ніхто не буде сумніватися, що «Ще не вмерла Україна»!