- Ти справді вважаєш, що Україна втратить свою державність через декілька років? - перепитав той. - Так, адже народ майже не бореться за її, - прозвучало у відповідь. - Але є ж деякі люди, які будуть протистояти цьому! - Я не впевнений, що кілька тисяч людей можуть щось зробити, а ти як вважаєш? - Я думаю, через декілька років все стане гаразд, народ звільнить Україну від чужинців, держава процвітатиме, - з мрійливою посмішкою говорив хлопчина. - Все залежить від людей. - Українці завжди були сильним народом, все буде добре, я вірю. - Вірити, не значить щось робити для цього, - він підняв голову, - потрібно починати з себе. - Я не знаю, чим можу до - Твоя до може бути не значною, головне, щоб вона була. - Я знаю. - Будемо надіятись на краще. - Так, так, будемо.
Звичайно, у кожного є свої обов'язки в сім'ї. Наприклад, тато в сім'ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. Мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. Діти мають простіші обов'язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів.
У мене обов'язків не дуже багато, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. Вранці я мушу застелити після себе ліжко. Якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. Прийшовши зі школи додому, я обідаю, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. Потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. .
У вихідні дні звичайно справ стає більше. По-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та допомагати мамі носити сумки. Цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже упродовж тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. Потім вдома допомагаю мамі після прання розвісити одяг на балконі. Ось такі обов'язки є у мене.
У дітей ще здавна були певні обов'язки, причому більше, ніж зараз, бо не було техніки, і тому дітям змалку доводилось рубати дрова для грубки, носити з колодязя воду тощо. їхні батьки теж з тієї самої причини були більш завантажені хатньою роботою.
Отже, сімейні обов'язки існували здавна, існують зараз, їх має кожна людина, що живе сама або з сім'єю.
- Так, адже народ майже не бореться за її, - прозвучало у відповідь.
- Але є ж деякі люди, які будуть протистояти цьому!
- Я не впевнений, що кілька тисяч людей можуть щось зробити, а ти як вважаєш?
- Я думаю, через декілька років все стане гаразд, народ звільнить Україну від чужинців, держава процвітатиме, - з мрійливою посмішкою говорив хлопчина.
- Все залежить від людей.
- Українці завжди були сильним народом, все буде добре, я вірю.
- Вірити, не значить щось робити для цього, - він підняв голову, - потрібно починати з себе.
- Я не знаю, чим можу до
- Твоя до може бути не значною, головне, щоб вона була.
- Я знаю.
- Будемо надіятись на краще.
- Так, так, будемо.
У мене обов'язків не дуже багато, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. Вранці я мушу застелити після себе ліжко. Якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. Прийшовши зі школи додому, я обідаю, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. Потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. .
У вихідні дні звичайно справ стає більше. По-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та допомагати мамі носити сумки. Цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже упродовж тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. Потім вдома допомагаю мамі після прання розвісити одяг на балконі. Ось такі обов'язки є у мене.
У дітей ще здавна були певні обов'язки, причому більше, ніж зараз, бо не було техніки, і тому дітям змалку доводилось рубати дрова для грубки, носити з колодязя воду тощо. їхні батьки теж з тієї самої причини були більш завантажені хатньою роботою.
Отже, сімейні обов'язки існували здавна, існують зараз, їх має кожна людина, що живе сама або з сім'єю.