Морфологічні ознаки дієслова проявляються в його п'ятьох формах: 1. Неозначена форма дієслова (інфінітив). Це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на запитання що робити? що зробити?, має інфінітивний суфікс -ти (-ть), що не входить до основи. 2. Особові форми, їх краще назвати бо тут ідеться про дійсний, умовний і наказовий), про теперішній, майбутній і минулий час дійсного про особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного та у наказовому про родові форми у минулому часі й умовному Основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і особою або за числом і родом. Щоб визначити особу дієслова, треба підставити займенники: 1-а особа я, ми 2-а особа ти, ви 3-а особа він, вона, воно, вони Наприклад: їм (я) – 1-а особа однини. їмо (ми) - 2-го особа множини и т.п. 3. Безособові дієслова. Безособові форми на -но, -то, -ло. Такі дієслова називають дію або стан, що проходять незалежно від особи (без особи). Тому вони не поєднуються з підметом, мають тільки одну форму, не змінюються. Безособові дієслова можуть означати:явища природи: замело, занесло, вечоріє, задощило); фізичний або психічний стан людини (нудить, примарилось,не хочеться); випадковість (щастить, таланить, удалося); буттєвість (минулося, не було). Безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими. Безособові форми на -но, -то вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособові дієслова, є головним членом у односкладних безособових реченнях. 4. Дієприкметник — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією: освітлена вулиця, недочитана книга, любляча дружина. 5. Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
Сізіфова праця. Фразеологізм має цікаве походження. За оповідями колись давно жив чоловік, який погано ставвився до життя. Прийшла якось до нього смерть й захотіла забрати його. Проте чоловік викрутився сказавши що мусить віддатим всі борги. Так чоловік зміг три рази надурити смерть на четвертий вона йому не повірила й чоловік повязав її й кинув в підвал. Побачив Бог що люди не помирають й почав шукати смерть. Знайшовши її він розгнівавшись на чоловіка сказав що тиой буде в пеклі доки не викотить камінь на гору.Сам фразе ологізм означає марна праця.
1. Неозначена форма дієслова (інфінітив).
Це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на запитання що робити? що зробити?, має інфінітивний суфікс -ти (-ть), що не входить до основи.
2. Особові форми, їх краще назвати бо тут ідеться про дійсний, умовний і наказовий), про теперішній, майбутній і минулий час дійсного про особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного та у наказовому про родові форми у минулому часі й умовному
Основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і особою або за числом і родом.
Щоб визначити особу дієслова, треба підставити займенники:
1-а особа я, ми
2-а особа ти, ви
3-а особа він, вона, воно, вони
Наприклад: їм (я) – 1-а особа однини. їмо (ми) - 2-го особа множини и т.п.
3. Безособові дієслова. Безособові форми на -но, -то, -ло.
Такі дієслова називають дію або стан, що проходять незалежно від особи (без особи). Тому вони не поєднуються з підметом, мають тільки одну форму, не змінюються.
Безособові дієслова можуть означати:явища природи: замело, занесло, вечоріє, задощило); фізичний або психічний стан людини (нудить, примарилось,не хочеться); випадковість (щастить, таланить, удалося); буттєвість (минулося, не було). Безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими. Безособові форми на -но, -то вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособові дієслова, є головним членом у односкладних безособових реченнях.
4. Дієприкметник — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією: освітлена вулиця, недочитана книга, любляча дружина.
5. Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?