в старому селі на стовпчику кукурікав півень. Він був великий багрянистий, добрий, завжди захищав курей він ворогів.
він мав 2 білих пера, але вони були не звичайні, а магічні.Всі звірі хто дивився на ці пір'я бачили там себе. Він на собі носив магічні дзеркала, які йому допомагали в битвах зі злом.
всі кури знали, що він їх захистить та завжди не відходили від нього.
одного разу натрапили на цього півня всі сусідні кури та почали з ним дружити, адже він їх захистить.
одного пізнього вечора коли він ішов в хлів, на нього напала собака він злякався, але знав, що він переможе.
бійка тривала довго, але потім півень сказав"дзеркала чарівні не підведіть мене"і ці дзеркала почали бити собаку електрошокером.
Врешті-решт півень убив собаку та разом із курми її закопав, та зробив надпис"моя сила тільки в крилах ".
Моя улюблена книга — це «Маленький принц» А. Сент-Екзю- пері. Познайомився я з нею давно. Як розповідав мені брат, він ледве врятував цю книжечку від мене. Тоді мені було два рочки. Звісно, я цього не пам’ятаю, але, напевно, тоді мені книжечка дуже сподобалась.
Потім «Маленького принца» мені читала ввечері мама. Разом ми розглядали малюнки, і я думав, що герой оповіді схожий на мене. Я теж хотів взяти олівець і намалювати що-небудь схоже на «удава, який поглинає свою жертву цілком, не жуючи. Після цього він вже не може поворухнутися й спить півроку поспіль, поки не перетравить їжу».
Хочу сказати, що по-справжньому захопив мене сюжет «Маленького принца» тільки тоді, коли я сам прочитав книгу. Усі планети, які відвідав Маленький принц, ожили в моїй уяві. Але понад усе мене вразила розповідь принца про його власну планету. На ній, так само, як і на нашій планеті Земля, росли дивовижні квіти, кущі й дерева. Найстрашнішим з-поміж них був баобаб. Якщо не впізнати баобаб відразу, то він починав розселятися по всій планеті. Його міцне коріння руйнувало планету, особливо, якщо вона була маленькою. А найпрекраснішою рослиною планети була троянда. Троянда, як справжня красуня, була вибагливою, її настрій постійно змінювався. Найбільше мені запам’ятався епізод, в якому звучить відомий тепер всім у світі вислів: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Раніше я хотів, щоб батьки подарували мені собаку. Тепер я зрозумів, що не готовий до цього: собака вимагає турботи й захисту. Він не любить залишатися на самоті.
Крім того, його щоденно вранці й ввечері треба вигулювати. Завдяки улюбленій книжці я зрозумів, що треба відповідати за свої слова й вчинки. Треба цінувати дружбу й повсякчас докладати зусиль, щоб люди теж з повагою ставилися до тебе.
Объяснение:
в старому селі на стовпчику кукурікав півень. Він був великий багрянистий, добрий, завжди захищав курей він ворогів.
він мав 2 білих пера, але вони були не звичайні, а магічні.Всі звірі хто дивився на ці пір'я бачили там себе. Він на собі носив магічні дзеркала, які йому допомагали в битвах зі злом.
всі кури знали, що він їх захистить та завжди не відходили від нього.
одного разу натрапили на цього півня всі сусідні кури та почали з ним дружити, адже він їх захистить.
одного пізнього вечора коли він ішов в хлів, на нього напала собака він злякався, але знав, що він переможе.
бійка тривала довго, але потім півень сказав"дзеркала чарівні не підведіть мене"і ці дзеркала почали бити собаку електрошокером.
Врешті-решт півень убив собаку та разом із курми її закопав, та зробив надпис"моя сила тільки в крилах ".
Объяснение:
Моя улюблена книга — це «Маленький принц» А. Сент-Екзю- пері. Познайомився я з нею давно. Як розповідав мені брат, він ледве врятував цю книжечку від мене. Тоді мені було два рочки. Звісно, я цього не пам’ятаю, але, напевно, тоді мені книжечка дуже сподобалась.
Потім «Маленького принца» мені читала ввечері мама. Разом ми розглядали малюнки, і я думав, що герой оповіді схожий на мене. Я теж хотів взяти олівець і намалювати що-небудь схоже на «удава, який поглинає свою жертву цілком, не жуючи. Після цього він вже не може поворухнутися й спить півроку поспіль, поки не перетравить їжу».
Хочу сказати, що по-справжньому захопив мене сюжет «Маленького принца» тільки тоді, коли я сам прочитав книгу. Усі планети, які відвідав Маленький принц, ожили в моїй уяві. Але понад усе мене вразила розповідь принца про його власну планету. На ній, так само, як і на нашій планеті Земля, росли дивовижні квіти, кущі й дерева. Найстрашнішим з-поміж них був баобаб. Якщо не впізнати баобаб відразу, то він починав розселятися по всій планеті. Його міцне коріння руйнувало планету, особливо, якщо вона була маленькою. А найпрекраснішою рослиною планети була троянда. Троянда, як справжня красуня, була вибагливою, її настрій постійно змінювався. Найбільше мені запам’ятався епізод, в якому звучить відомий тепер всім у світі вислів: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Раніше я хотів, щоб батьки подарували мені собаку. Тепер я зрозумів, що не готовий до цього: собака вимагає турботи й захисту. Він не любить залишатися на самоті.
Крім того, його щоденно вранці й ввечері треба вигулювати. Завдяки улюбленій книжці я зрозумів, що треба відповідати за свої слова й вчинки. Треба цінувати дружбу й повсякчас докладати зусиль, щоб люди теж з повагою ставилися до тебе.