Помилку у творенні форми ступеня порівняння прикметника допущено в 1. реченні АУ дискусії перевага буде в того, хто має впевненіший вигляд та наводить більш переконливі аргументи. Б Найбільш складне під час виступу на підступні запитання. В Слухачів можуть захопити більш яскраві приклади, що виявляться цікавішими, у попередніх ораторів. ГНайбільш вимогливіша публіка знається на предметі обговорення не гірше найпідготовленішого доповідача. Д Найефективніша форма підготовки до дискусії - це тренувальний виступ перед друзями, а не ретельніше заучування тексту промови. це вміння давати найкомпетентніші відповіді
Книжки й справді, ніби наші помічники. Вони нас навчають, до вирішувати складні проблеми, пробиратися крізь різні життєві труднощі.
Людина, яка не читає книжки ніколи не отримає гідну професію. Недарма кажуть: "Скажи мені, що ти читаєш і я скажу тобі, хто ти". Бо воно й справді: інтелектуальний розвиток людини цілком залежить від того, що вона читає.
Одже, недарма кажуть: "Дім без книги - день без сонця".
С 1864 года он учился в Петербургской 7-й гимназии, в 1872 г. преобразованной в реальное училище. В 1874 году Гаршин окончил училище и поступил в Горный институт, но не закончил его. Война с Османской империей прервала его занятия: он поступил вольноопределяющимся в действующую армию, был в делах, получил ранение в ногу. После войны был произведён в офицерский чин и вышел в отставку.
Уже ребёнком Гаршин был крайне нервным и впечатлительным, чему слишком раннее умственное развитие. Впоследствии он страдал приступами нервного расстройства и в возрасте 33 лет совершил самоубийство, бросившись в лестничный пролёт (т.к. падение было с небольшой высоты, смерть наступила лишь после нескольких дней агонии). Писатель похоронен на «Литераторских мостках», музее-некрополе Санкт-Петербурга[4].
Брат — Евгений Михайлович Гаршин (1860—1931). Педагог, литератор, критик, общественный деятель, издатель. Окончил историко-филологический факультет Санкт-Петербургского университета в 1884 году и преподавал русскую словесность в одной из С.-Петербургских гимназий. Его статьи и очерки печатали журналы «Исторический вестник», «Русское богатство», «Русская школа», «Звезда», Вестник изящных искусств, а также газеты «Голос», «Биржевые ведомости», другие издания. С 1901 года он директор Таганрогского Коммерческого училища, действительный статский советник. Е. М. Гаршин автор книг — «Новгородские древности», «Общественное и воспитательное значение археологии», «Критические опыты», «Русская литература XIX века» и некоторых других.