Помлгите Перепишіть, розкриваючи дужки.

Глянь, моя сестричко, та (ж) я щаслива!

Ніч мине, як вже не раз минала, - то (ж) недарма темрява тремтить.

Вода палахкотіла жовтим вогнем, наче (6) то горіло ціле море.

Дарма (що) рудим називають, (за) те ж серце в нього золоте.

​

 Сучасна медицина довела правильність цього твердження. Досліди показали, що посмішка сприяє виробленню в організмі людини гормона радості, який зміцнює її імунітет. Навіть є припущення, що сміх подовжує життя людини. Сміх впливає не лише на фізичний стан людини, а й на її душу. Леся Українка говорила: «Щоб не плакать, я сміялась». Звичайно ж, вона мала на увазі плач від фізичного болю, але часто людина плаче через біль душевний. Вилікувати його можна добрим словом або веселою розповіддю, анекдотом, байкою.

Гумор і сміх рятує цілі народи. Наприклад, скільки нещасть і горя пережили ми, українці. Серед них національні і громадянські війни, неврожайні роки, го­лод, злидні, брехня, несправедливість… Чи можна було все це пережити і зали­шитися життєлюбами, якби ми не вміли сміятися з себе, зі своїх проблем, вад? Сміх — це зброя. Але нею треба вміти користуватися. Бо якщо невдало пожар­тувати, можна завдати душевної рани і навпаки — врятувати людину.

Майстром своєї справи можна назвати відомого українського гумориста Єв­гена Дударя. Письменник з раннього дитинства вирізнявся тонким почуттям гумору. Згадуючи той час, він говорив: «Писати почав змалечку. І одразу сміш­но». У творчому і повсякденному житті Євген Михайлович керується девізом: «Сміх врятує світ». І ось уже декілька століть поспіль гуморист, не покладаючи пера, рятує світ. Змінюється час, і разом з ним змінюється тематика творів.У сатиричній оповідці «Слон і мухи» автор висміює безглуздість досліджень деяких науковців, зображує псевдонаукову суперечку, яка не дає ніякої користі суспільству. Такі наукові працівники лише розбазарюють державні кошти, які можна було б віддати на корисну справу. А ще він засуджує невдячність де­яких людей.

Оповідка «Лез сміху миб виглядили погано

За легендою, наведеною старогрецьким істориком Плутархом, фрігійці, послухавши поради оракула, обрали царем першого, хто зустрівся їм з возом біля храму Зевса. Це був простий хлібороб Гордій. В пам’ять про своє несподіване звеличення Гордій поставив у храмі Зевса цей віз, прив’язавши ярмо до нього дуже заплутаним вузлом. Олександр Македонський, дізнавшись про пророцтво оракула («той, хто розплутає Гордіїв вузол, стане володарем усієї Азії»), розрубав вузол мечем.
«Гордіїв вузол» – заплутана справа.