ПОПРАЦЮЙТЕ В ПАРАХ. Уявіть, що ваш знайомий поцікавився, яку тему з укра- нької мови ви вивчаєте. Ви відповідаєте: «Вимоги до мовлення». А він запитує, яка
За до казкових тістечок і рідин дівчинка стає маленькою і потрапляє до казкового саду. Там і починаються дива.
Аліса познайомилася з Білим Кроликом, що носив білі рукавички, Мишею, яка розповідала чудернацькі вірші, Гусінню, яка давала поради, Чеширським Котом, що «сміявся на весь шир» (переклад В. Корнієнка), Шаленим Зайцем і Капелюшником, Казна-Що-Не-Черепахою.
Аліса побувала на шаленому чаюванні, і її запросили на крокет до Королеви. Виявляється, там порушують усі правила: замість ключок використовують фламінго, замість м’ячів — їжаків, а воротами слугують солдати. Поступово гра перетворюється на несправедливий суд над Валетом, якого звинувачують у крадіжці цукерок.
У творі багато перетворень. Окрім Аліси, їх зазнають персонажі, що судять Валета. Усі вони перетворилися на колоду гральних карт. А Алісі доводилося рятуватися від їхнього зла.
Усе, що відбувається, схоже на якийсь розгардіяш. Але насправді повість була сатирою на життя, в якому багато безглуздого і незрозумілого. Люди іноді самі все ускладнюють, навіть не підозрюючи того.
А де знаходиться ця Країна Див? Тільки в дитинстві. Бо тільки в дитинстві ти можеш заплющити очі й уявити собі щось подібне. А в дорослому світі цього вже не буде. Тож головне — зберегти на довгі роки відчуття таємничості, дива, не замулити його сірою буденністю.
Кожен уявляє ліс по різному. Саме в моєму розумінні ліс представляє собою велике багатство.
У лісі ми на кожному кроці зустрічаємо дивні речі. Звичайно, вони вже знайомі нам, але це не спиняє нас до розгадки таємничості. Саме ліс є багатством для тих мешканців, які наважилися в ньому оселитися. Цими мешканцями є звірі і рослини.
Кожна тварина чогось варта для лісу. Без тварин ліс не є лісом. Саме через це ми називаємо ліс багатієм. У ньому можна знайти уже від наймізернішого до найбільшого.
Тому ми маємо охороняти ліс. Це багатство не тільки для нас, а й для всього живого в ньому і не тільки.
За до казкових тістечок і рідин дівчинка стає маленькою і потрапляє до казкового саду. Там і починаються дива.
Аліса познайомилася з Білим Кроликом, що носив білі рукавички, Мишею, яка розповідала чудернацькі вірші, Гусінню, яка давала поради, Чеширським Котом, що «сміявся на весь шир» (переклад В. Корнієнка), Шаленим Зайцем і Капелюшником, Казна-Що-Не-Черепахою.
Аліса побувала на шаленому чаюванні, і її запросили на крокет до Королеви. Виявляється, там порушують усі правила: замість ключок використовують фламінго, замість м’ячів — їжаків, а воротами слугують солдати. Поступово гра перетворюється на несправедливий суд над Валетом, якого звинувачують у крадіжці цукерок.
У творі багато перетворень. Окрім Аліси, їх зазнають персонажі, що судять Валета. Усі вони перетворилися на колоду гральних карт. А Алісі доводилося рятуватися від їхнього зла.
Усе, що відбувається, схоже на якийсь розгардіяш. Але насправді повість була сатирою на життя, в якому багато безглуздого і незрозумілого. Люди іноді самі все ускладнюють, навіть не підозрюючи того.
А де знаходиться ця Країна Див? Тільки в дитинстві. Бо тільки в дитинстві ти можеш заплющити очі й уявити собі щось подібне. А в дорослому світі цього вже не буде. Тож головне — зберегти на довгі роки відчуття таємничості, дива, не замулити його сірою буденністю.
Кожен уявляє ліс по різному. Саме в моєму розумінні ліс представляє собою велике багатство.
У лісі ми на кожному кроці зустрічаємо дивні речі. Звичайно, вони вже знайомі нам, але це не спиняє нас до розгадки таємничості. Саме ліс є багатством для тих мешканців, які наважилися в ньому оселитися. Цими мешканцями є звірі і рослини.
Кожна тварина чогось варта для лісу. Без тварин ліс не є лісом. Саме через це ми називаємо ліс багатієм. У ньому можна знайти уже від наймізернішого до найбільшого.
Тому ми маємо охороняти ліс. Це багатство не тільки для нас, а й для всього живого в ньому і не тільки.