Порівняти їхню будову. Записати, чим вони подібні і чим відмінні як у будові, так і в інтонації.
1) Нехай ідуть одвічними шляхами планети в чорній глибині, нехай однаково чоло з димами схиляють в море наші дні, нехай у лапах нашої гордині в безодню тріпає земля, - на бій із вами виступить однині душа знеможена моя! (Т. Осьмачка)
2) Я бачу мільйони людей, що пересуваються по дорогах і полях, тягнуть на собі гармати й міномети, я чую гуркіт танків, які ринули з вихідних позицій у бій, наді мною ревуть мотори літаків, що йдуть на поземному льоті, мені пахнуть постріли й вибухи, солдатські чоботи і кров, розорена бомбами земля, і я чую різкий аромат стоптаного полину, - це те, що відбувалося тут ще торік (Яновський).
Відповідь: А
Пояснення:
1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже́, ані́ж, втім, зате́, мо́вби, на́чеб, на́чебто, немо́в, немо́вби, немо́вбито, нена́че, нена́чебто, ні́би, ні́бито, ніж, о́тже, ото́ж, приті́м, прито́му, причі́м, причо́му, проте́, се́бто, то́бто, це́бто, щоб, якби́, якщо́; також слова: або́що, то́що.
Увага. Сполучники зате́, проте́, щоб, якби́, якщо́, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:
Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.
Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:
Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?
Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою бита займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:
Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!
Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.
2. Окремо пишуться:
а)Сполучники з частками б, би, ж, же: або́ ж, адже́ ж, але́ ж, а я́к же, бо ж, коли́ б, коли́ б то, о́тже ж, хоча́ б, хо́ч би.
б)Складені сполучники: дарма́ що, для то́го щоб, за́мість то́го щоб, з ти́м щоб, з то́го ча́су як, незважа́ючи (невважа́ючи) на те що, пі́сля то́го як, при цьо́му, та й, та́к що, тимча́сом як, тому́ що, у мі́ру то́го як, че́рез те що й под.
3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.
Життєві цінності людини відіграють ключову роль в його долі, тому що від них залежить прийняття рішень, реалізація права вибору, здійснення життєвого призначення, взаємовідносини з іншими людьми.
Цінності передають нам з самого народження наші батьки, вчителі, вихователі, друзі. Кожна людина виростає зі своїм набором цінностей. Найцікавіше те, що вони не завжди служать людині, а можуть навпаки, навіть заподіяти їй шкоду.
Духовні цінності мають на увазі наявність в них духа, або дущі. Розвиток і посилення свого внутрішнього духа, дущі.
Усвідомлення того, що ці цінності ти відкриваєш в собі, перш за все для себе і свого блага, а не для очей оточуючих. Ти вибираєш бути таким саме для себе.
Можна привести в приклад такі духовні цінності як: чесність, усвідомленість, відповідальність, любов в першу чергу до себе, а потім до оточуючих, віра в себе, співчуття, щирість, любов до своїх батьків. Так можна перераховувати довго. Головне, щоб кожна цінність робила тебе сильніше.
Практикуючи ці цінності в собі, дотримуючись їх тому, що ти так вибираєш, ти стаєш духовно сильною людиною. Мені ще невідомо чому так це є.