Порівняй свої враження від "Заповіту" Т. Шевченка з висновком про цей твір Євгена Сверстюка.​

"Прочитавши отсі слова. Діти мої, похваліть Творця Всього земного й небесного, а все, що далі, то мого слабого розуму повчання." "Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною."

твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим. Свої настанови він підкріплює прикладами із власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності Русі та її захисту від зовнішніх ворогів. Якщо взяти зміст “Повчання дітям”, то у тому можна виділити три окремі частини: релігійні вказівки; правила, що торкаються обов’язків князя; життєпис самого автора, що має служити дітям прикладом і наукою. Опираючись на Святе Письмо та писання отців церкви, говорить Мономах у релігійному викладі про Божу любов і Божу всемогутність. Звертаючись до синів, Володимир Мономах радить самим виконувати усі обов’язки на війні, самим слідкувати за всім, не покладаючись ні на кого, “бо знагла людина погибає”.Дає настанови, що стосуються гостей. Їх потрібно шанувати, з якої сторони вони б не прийшли, бо гості, чи то подорожні, мимо ходячи, прославляють чоловіка по всіх землях – або добрим, або лихим”. Якщо описувати коротко, то "Повчання дітям" - це особливий твір, це твір, який можно названи світовим, бо Володимир Мономах дає вчення не тільки своєму роду, а й усім іншим народам, адже, на мою думку, лише цей твір настільки пропитаний коханням до своєї держави і своїх дітей, що здається, що це написано для кожного з нас особисто.

-Здраствуйте, я журналіст журнала "Медична до "
-Добрий день, а я дитячій лікар.
-Дозвольте задати вам кілька питань?
- Звісно питайте.
- Довго ви училися на лікаря? Чи подобалось вам учитися?
- Учився довго - майже п'ять років.
Спочатку учитися не хотілося, але колу розпочалась практика, я дуже зацікавився вибраною професією.
- А хто вас подштовхнув учитися на лікаря?
- Мама, вона у мене стомотолог.
- Як цікаво. А ніколи не хотіли змінити професію?
- Ні! Я зрозумів, що мое покликання лікувати.
- Дякую вам за інформацію.
- Нема за що.