Поставити числівники в потрібній формі. Визначити відмінки числівників. Загадки відгадати.
Трьома зубами сіно їсть. Одне “зараз” краще за (три) “потім”.
Із чотирма ногами, чотирма рогами, душі немає, а душу носить.
Загородив дід хлівець для п'яти овець. Одне рядно (сім) бабів тягло.
Що за птах, що на (вісім) ногах?
Сиділа старуха в (дев’ять) кожухах, хто побаче, той заплаче.
Летів птах на (дванадцять) ногах та одне яйце зніс

Так важливо цінувати кожну мить! І просто бути! Просто жити гати за тим, що відбувається навколо, адже в житті, навколо нас постійно щось відбувається! Але найчастіше ми цього не помічаємо. Ми розучилися радітисонцю, що сходить, радіти квітці, яка розпустилася, дивитись на небо гати, як по небу пливуть хмаринки. Чи пригадуєте Ви, коли останній раз дивились на небо, нікуди не поспішаючи і милувались хмарами, які схожі на пухнастого зайчика чи на солодку вату? У повсякденній суєті людипоступово втрачають себе, своє справжнє «Я».
На що ми витрачаємо наш дорогоцінний час? Як проводимо дні? Чи бачимовсю ту красу, яка нас оточує?Або для нас все навколо вже стало настільки звичним, що ми не помічаємо і не бачимо тих маленьких приємних дрібниць, які і роблять наше життя більш радісним і повноцінним? Обличчя людей все більше стали схожими напохмурі маски. Вони мало випромінюють радості, привітності і доброзичливості. Це ж так важливо бутипозитивними! Позитив заражає все і всіх навколо. Вміти радіти дрібницям - це самий простий і ефективний бзмінити світ, «заразити» своїм позитивом інших. Нещодавно повертаючись з роботи милувалась осіннім листям, яке наче дорогоцінний килим встеляло дорогу і вдивлялась в очі перехожих, які кудись поспішали. Серед них побачила жінку, яка відрізнялась від усіх інших. Вона світилась щастям, щастя було в очах, в усмішці, в одязі, в поставі. Стало радісно від того, що такі люди є. Такі, які світяться від щастя, такі, з якими приємно зустрітись поглядом і отримати порцію радості.Пригадую одну жінку, з якою багато років тому мене звела доля. Жінку дуже маленького зросту, яка від народження мала дуже викривлений хребет, так, що це було помітно неозброєним оком. Коли вперше побачила її, то подумала, що мабуть, їй, ой- як не легко йти по житті з такою різко вираженою вадою. Але я помилялась, бо вона справлялась зі всім, що посилала їй доля. Навіть стала прекрасним, чуйним лікарем і фахівцем своєї справи. Мала чудову сімю. Пройшло вже років 15 напевно, від того часу, коли я її бачила в останнє, але вона для мене залишилась в памяті прикладом невичерпного оптимізму, сяючої усмішки та щирості.Вміння радіти життю, здібність любити, помічати красиве і тішитись дрібничкам – це те, що ми отримали від батьків при народженні, це те, що потрібно розвивати, якщо цього нема, або десь загубилось чи втратилось. Важливо захотіти і дозволити собі бути і радіти гаючи за життям! 

Казка про зернятко. Текст – розповідь.   Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі. Затишною та рідною хатинкою виявився цей прихисток. Не понесе його більше в далеку дорогу буйний вітер. Теплий дощик не забував його та напував своїми кришталевими краплями.     На благодатній землі проріс тендітний паросток. Якось залетів сюди вітер, не побачив він більше зернятка, тому не зміг віднести його далеко. Міцно тримається паросток корінцем рідної домівки та щасливо усміхається. Швидко промайнула весна, за нею пройшло тепле літечко. Виріс паросток. Весело вітається золотим колоссям.     Минуло багато часу і заколосилась навкруги велика пшенична сім’я  - безкрайня золота нива. Кольорами прикрасили її нові друзі – волошки, маки та ромашки