Поставити розділові знаки, підкреслити відповідними рисками відокремлені члени речення. Надписати поряд вид відокремлення. 1. Сонце показавшись зранку посунуло знову за хмари.
2. Я так довго сидів над Дніпром заколисаний його тишею.
3. Найчастіше смішними виявляються люди позбавлені почуття гумору.
4. Святвечір або Багата кутя суто родинне свято.
5. Спинилась думка на сторінці "Кобзаря" на "Гайдамаках".
6. Потім човен поплив серед водяних квітів поминаючи села.
7. У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.
8. І ніхто того не чув не знав не бачив опріч Марка маленького.
9. Можна помилятися й маючи вчений ступінь.
10. Люблю теплу весняну пору час пробудження природи від тривалого зимового сну.
11. І пахне раннім сонцем і медком земля легким серпанком оповита.
12. Ось він Дніпро величний і древній народна українська ріка.​

Колись ми з моэю тiткою гуляли у лiсi. Була зима i усе вкрилося бiлим, пухнастим снiгом. Раптом ми почули якесь ширудiння й обернулися. Бiля невеликого кущика сидiв справжнiй зайчик! У нього були довгi, пухнастi вушка та невеличкi темнi оченятка. Маленьке тiльце було покрито м'якою, бiлою шорсткою. Маленькi лапки були трохи бiлiшi за тiльце. А пухнастий маленький хвостик i зовсiм зливався зi снiгом. 
I тут моя тiтка сфотогрофувала зайчика. Сполох налякав зайчика й вiн стрибнув за кущ i зник. Я трохи зажурилася, що зайчик втiк, але у моєї тiтки э його фотографiя i вона обiцяла купити менi кролика, схожого на цього!

Природа рідного краю – це не тільки краса пейзажів, але ще й стан душі, надзвичайно гостре відчуття справжньої Батьківщини, яке кожна людина трепетно ​​зберігає в собі довгі роки. Безтурботність долин і полів, велична гордовитість лісів, неспішні річки і дзеркала озер, мінлива волелюбність моря – всі ця природна краса воістину прекрасна. Але лише проникливі очі здатні побачити небезпеку зникнення всього прекрасного.
І, на жаль, небезпека ця йде саме з боку самої людини. З одного боку, люди споконвіку всіляко використовували природні цінності в своїх цілях. Але не можна не погодитися з тим, що наші далекі предки надзвичайно дбайливо ставилися до дарів самої природи, тоді як наше покоління являє собою породу жорстоких експлуататорів природних ресурсів.
Рідний край – це місце, де я народився, місце, яке мені дуже дорого. Мені дорогий рідний край, тому що я тут народився, перший раз почав ходити, говорити, вчитися. Тут я вперше пішов до школи, в перший раз святкував день народження, Новий рік та інші чудові свята. Тут мої родичі, моя сім’я, друзі, знайомі, з якими я проводжу дуже багато часу, і з цими людьми пов’язано багато приємних вражень.Я впевнений, що у кожної людини є приємні і хороші спогади про рідний край. Рідний край – особливе місце, все тут рідне, знайоме. Люди, що народилися в одному краї і що зустрілися в іншому місті або країні, щиро раді зустріти земляка, навіть якщо його не знають.