Поставте апостроф
і. 1. всі квіти зберу у дніпрових гаях, зв..яжу у вінки і букети. (м.нагнибіда.) 2. чорнолісся п..янко духм..янить доспілою суницею. (м.стельмах.) 3. як гарно дихається — п..єш повітр..я, мов тепле молоко. (м.коцюбинський.) 4. бджоли сонячним дощем на медв..яний лан. (м.стельмах.) 5. ластівки щебечуть попід стріхою, білим пір..ям гнізда перев..ють. (а.малишко.) 6. цвіли бузки? то солов.ї цвіли сузір..ям грон, пахучим синім димом. (є.гуцало.) 7. застоялись у високім бур..яні густі пахощі прив..яленого сонцем полину. (о.гончар.) 8. чується подих тропічної тьм..яної, п..яної ночі. (м.рильський.) 9. ой, зв..язала дівчинонька рутв..яний вінок, закрасила голівоньку, пішла у танок. (і.манжура.)
ii. 1. старий дніпро замигтів у його пам..яті своїм вічним св..ятковим простором. (о.довженко.) 2. лиш по пам..яті в людині впізнає людину світ. (б.олійник.) 3. коли черв..як торкнувся плоду, той плід зривається з гіллі. (о.підсуха.) 4. як не б..юсь я з годинами люто, час мене переможе в бою. (в.сосюра.) 5. восени розумнішою стає людина і ще м..якшим — трави прим..ятої шовк. (м.рильський.) 6. поезія — це св..ято, як любов. (л.костенко.) 7. сприймати світ всер..йоз — твоя повинність. (і.драч.) 8. кам..яну голову хоч об мур товчи — не пом..якшає. (григорій тютюнник.) 9. у всякому подвір.ї своє повір..я. (народна творчість.)
І 1. зв‘яжу 2. П’янкої , духмянить 3. П‘єш , повітря 4. Медвяний 5. Пір‘ям , переп’ють 6. Солов‘ї , сузір‘ям 7. Бур‘яні , привяленого 8. Тьмяної , п‘яної 9. Зв‘язала , рутвяний.