Поступився я тоді власною совістю. Закон є закон. І засудив цю матір на тривалий час, відправивши дітей у дитячий будинок. Зрозумівши, що
не буде з мене судді, я пішов з роботи. І досі стоїть перед моїми очима,
як відривають дітей від матері. Він давно переконався в тому, що
в'язниця більше псує людину, ніж виховує.
Я розумію вас, Федоре Опанасовичу. Закон повинен бути не помстою
людині, а тільки торжеством справедливості. ( За пов. В. Кашина
«Готується вбивство»)
Випишіть речення з відокремленими обставинами.​

У далекому 988 році відбулася велика подія, яка мала неабиякий вплив на розвиток Київської Русі. 

   «Яку віру вибрати для свого народу?» - це питання не раз тривожило Володимира Великого. Посланці різних країн приїжджали, щоб запропонувати свою релігію. «Що за звістку принесли до князя?» - так, на мою думку, він з надією і нетерпінням звертався і до мусульман, і до католиків, і до православних. У напружених роздумах та переконаннях перебував правитель, зважував усі за і проти.

    Зрештою, охрестив свою неосяжну державу, щоб пішли в небуття дикі язичеські поклоніння.

Не знаю, який автор та яка вправа, але ось опис.

Рідний край неповторний, незабутній. Навіть, коли він залишається далеко позаду, за морями та океанами, спогади про нього не втихають ніколи. І кожної ночі, мій дім прикликає мене уві сні та знов оживляє найдорожчі мені краєвиди. Зелене листя старезних дубів величаво шелестить, потривожене вітром, а давні ялини синіють вдалині. Золотаве колосся хитається, гнеться до землі, сповнене відбірних зерняток. Безкрайні поля кольоровими клаптиками розстелилися навколо. Куди не глянь, повсюди буяє життя, нескорене та вічне. Таку красу неможливо забути. Неможливо і не потрібно.