1. Прикрашаймо ж землю свою, юні друзі, щодня, щогодини. 2. Ніщо так не красить людину, як натхнення. 3. Хоч би артисту руки відрубали, він все-таки творить не перестане. 4. Нічого так я не люблю, як запах снопів тільки-но скошеного і зв'язаного хліба. 5. Пішла б вона гуляти того-таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу. 6. Так-то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без утоми. 7. Тому-то я прийшов вам сказати, що треба буде все ж таки змінити знак.
Можливо ,всі ми любимо дуже сніг...Він такий пухкий та не важкий ,що хочеться кружляти разом із ним. Сьогодні зранку сонце над містом ще блиснуло,і там освітилися та забіліли ніздрюваті латки снігу по околиці. Та у раз небо затяглося білими хмарами ,ніби на обрії принишкло й розсіялося молочним туманом. Ліниво посипало снігом.
СПершу сніжинки різко по одній кружляли у висоті політували ,як тільки дихав вітерець ,пушинками падали на почорнілу прИмерзлу землю,на місЬку вулИцю ,на затоптані каламутні галявИнки, по скверах і квітниках. Миколка зІщулився громадкою перед самим вікном вЕликої кімнати, прИтулив чоло до шиби так, що торкаєтЬся скла і носом,дивиТЬся і йому прИємно ,коли чує прохолоду на тілі, раптом все ніби іде обЕртом, коли прИПлющує повіки бачИтЬ одні тілЬки літаючі і пЕрЕлітаючі сніжинки.
Забавним видаєтЬся танок сніжинок, химерними здаютЬся дахи будинків ,ген-ген, далекО-далеко покрівлі позастИГАЛИ ваЖкими чЕ ..рвоними хвилями. Чомусь мЕ...тушливими і неспокійними йому в.ВижаютЬся прохожі на вулИці ,раптом йому шкода вИ.соких гінких осокорів, що тепер у бЕрЕзневий ще холодний ранок сКидаютЬСя на уряд лицарів пошарпаних обідраних з бою. В уяві хлопчЕняточки виринаютЬ осокори зЕленими, бо так йому здається краще, він саме хоче, щоб вони були не голі ,а пишні ,кучЕряві юнаряджЕ.ні.
(1)
1
написав би
електроніка ж
майнув тільки що
а все ж таки
ні до кого
іди ж бо
чого б небудь
он куди
ген далеко
ось так
2
немовби
економимо чимало
спотикається щоразу
тішиться
експериментують з чимось
робить абияк
пішов абикуди
ніскільки
іди щонайшвидше
шурхотить начебто
отож
гойдаються
отже
3
як-небудь
казна-що
надумав-таки
екс-чемпіон
роздивився-таки
отакий-то
будь-куди
стань-бо
тільки-но
все-таки
отак-от
(2)
1. Прикрашаймо ж землю свою, юні друзі, щодня, щогодини. 2. Ніщо так не красить людину, як натхнення. 3. Хоч би артисту руки відрубали, він все-таки творить не перестане. 4. Нічого так я не люблю, як запах снопів тільки-но скошеного і зв'язаного хліба. 5. Пішла б вона гуляти того-таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу. 6. Так-то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без утоми. 7. Тому-то я прийшов вам сказати, що треба буде все ж таки змінити знак.
Объяснение:
(1) 1-окремо, 2-разом, 3-через дефіс.
Відповідь:
Можливо ,всі ми любимо дуже сніг...Він такий пухкий та не важкий ,що хочеться кружляти разом із ним. Сьогодні зранку сонце над містом ще блиснуло,і там освітилися та забіліли ніздрюваті латки снігу по околиці. Та у раз небо затяглося білими хмарами ,ніби на обрії принишкло й розсіялося молочним туманом. Ліниво посипало снігом.
СПершу сніжинки різко по одній кружляли у висоті політували ,як тільки дихав вітерець ,пушинками падали на почорнілу прИмерзлу землю,на місЬку вулИцю ,на затоптані каламутні галявИнки, по скверах і квітниках. Миколка зІщулився громадкою перед самим вікном вЕликої кімнати, прИтулив чоло до шиби так, що торкаєтЬся скла і носом,дивиТЬся і йому прИємно ,коли чує прохолоду на тілі, раптом все ніби іде обЕртом, коли прИПлющує повіки бачИтЬ одні тілЬки літаючі і пЕрЕлітаючі сніжинки.
Забавним видаєтЬся танок сніжинок, химерними здаютЬся дахи будинків ,ген-ген, далекО-далеко покрівлі позастИГАЛИ ваЖкими чЕ ..рвоними хвилями. Чомусь мЕ...тушливими і неспокійними йому в.ВижаютЬся прохожі на вулИці ,раптом йому шкода вИ.соких гінких осокорів, що тепер у бЕрЕзневий ще холодний ранок сКидаютЬСя на уряд лицарів пошарпаних обідраних з бою. В уяві хлопчЕняточки виринаютЬ осокори зЕленими, бо так йому здається краще, він саме хоче, щоб вони були не голі ,а пишні ,кучЕряві юнаряджЕ.ні.
Пояснення: