Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф: арифметика, ефір, кафедра, логарифм, міф, орфографія, пафос, Федір, — то літерою т: бібліотека, ортодокс, ортопедія, театр, теорія; Тадей, Теодор.
§ 89. Неподвоєні й подвоєні приголосні
1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі. /120/
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.
Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).
Богдан Лепкий — видатна постать в українській літературі. Він гостро усвідомлював соціальні й національні проблеми рідного знедоленого народу, ніколи не був байдужим до його долі. Його серце переповнювала любов до історії рідного краю. Поетична спадщина поета надзвичайно багата. Його поезії прості, гарні, ліричні, забарвлені тугою та зажурою. І в цьому нічого дивного немає. Поет не міг не бачити незавидного становища галицького селянина, не відчувати національної і соціальної несправедливості. Його поезії щирі, хвилююче-теплі. І скрізь на першому плані — покривджена людина. Поет переймається її болями, турботами, радощами.
Початок XX ст. У бій за волю вітчизни пішов легіон Українських січових стрільців, захищаючи українську державність. 1916 року Богдан Лепкий видає збірку віршів, присвячених тим, що полягли, тим, хто віддав життя за волю України. У вірші "Набік життя, журбо дрібна!" розповідається про безстрашних, відданих ідеям людей. Вони так само, як і ліричний герой, переповнені бажанням прокласти собі шлях до нового життя.
Нове життя змальовується в образі ясної зорі, що наповнена "побідним дзвоном". Темний бір — це алегоричний образ теперішнього життя. Воно прогниле, небезпечне, але з ним борються герої:
Гримить топір, валиться бір,
Тріщать гнилі колоди,
То там, то тут на шлях падуть
Останні перешкоди.
Бір ніяк не хоче змиритися. Він стогне, "як дикий звір", шле на борців бурю і грім. Ліричний герой впевнений, що не можна спинятися, потрібно подолати останні перешкоди. Він впевнений, що його однодумці відкинуть дрібну журбу життя і "марні тривоги":
Ти, громе, бий!
Ти, буре, вий!
Не знаю я тривоги.
Крізь горя бір у щастя зір
Прорубую дорогу.
Цей вірш — своєрідний гімн січовим стрільцям, тим, хто боровся за визволення України, кому не байдужа доля рідної землі. У цьому вірші — наше життя, наша історія від найдавніших часів до середини XX ст.
III. ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
ПРИГОЛОСНІ
§ 86. L
1. L у словах іншомовного походження передається твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові:
а) л твердим (л, ла, ло, лу) у словах: арсенал, бал, вулкан, інтеграл, інтернаціонал, капітал, футбол, халва; аероплан, баланс, галантерея, глазур, клас, молекула, новела, план, примула, формула; блок, велосипед, колонія, соло, соціологія, флот; блуза, лупа, металургія; Албанія, Атлантичний океан, Гренландія, Ла-Манш, Лондон, Осло, Тулуза; Веласкес, Голсуорсі, Лафарг, Майкл Голд, Флобер, Флуранс та ін.;
б) л м’яким (ль, ля, льо, лю) у словах: автомобіль, асфальт, бульдог, гільза, гольф, магістраль, педаль, табель; вакуоля, ляпіс, пілюля, пляж, полярний, регулятор; кльош, туберкульоз; алюміній, блюмінг, революція; Арль, Базель, Бельт, Любек, Любляна, Ольстер, Теруель, Фінляндія; Вільсон, Лінкольн, Золя, Лютер, Рафаель, Садуль, Тельман та ін.
2. Сполучення le передається через ле: білет, електрика, желе, легенда, лекція, пленум, телеграф; Валенсія, Каледонія, Палермо, Толедо; Галілей, Лессінг.
§ 87. G, H
G і h звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, агресор, гвардія, генетика, гімнастика, гоніометр, грандіозний, графік, грог, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гегемонія, гектар, гербарій, герцог, гінді (мова), гіпотеза, горизонт, госпіталь, гугенот, гумус; Гаага, Гавана, Гавр, Гарвард, /119/ Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Гренландія, Греція, Йоганнесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Горацій, Горн, Гюго, Магомет.
В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.
§ 88. F, Ph, Th
F і ph передаються літерою ф: фабрика, факт, фартух, фах, фаянс, федеративний, фейлетон, фігура, форма, фуга, футляр, офіційний, реформа; ефемерний, катастрофа, корифей, фараон, фізика, фізіологія, філософія, флегматик, фонетика, фосфор; Флоренція, Франція; Філіппіни, Фінікія; Лонгфелло, Фірдоусі, Фаон.
Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф: арифметика, ефір, кафедра, логарифм, міф, орфографія, пафос, Федір, — то літерою т: бібліотека, ортодокс, ортопедія, театр, теорія; Тадей, Теодор.
§ 89. Неподвоєні й подвоєні приголосні
1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі. /120/
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.
Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).
Скопіювавтутhttp://litopys.org.ua/pravopys/rozdil3.htm
Богдан Лепкий — видатна постать в українській літературі. Він гостро усвідомлював соціальні й національні проблеми рідного знедоленого народу, ніколи не був байдужим до його долі. Його серце переповнювала любов до історії рідного краю. Поетична спадщина поета надзвичайно багата. Його поезії прості, гарні, ліричні, забарвлені тугою та зажурою. І в цьому нічого дивного немає. Поет не міг не бачити незавидного становища галицького селянина, не відчувати національної і соціальної несправедливості. Його поезії щирі, хвилююче-теплі. І скрізь на першому плані — покривджена людина. Поет переймається її болями, турботами, радощами.
Початок XX ст. У бій за волю вітчизни пішов легіон Українських січових стрільців, захищаючи українську державність. 1916 року Богдан Лепкий видає збірку віршів, присвячених тим, що полягли, тим, хто віддав життя за волю України. У вірші "Набік життя, журбо дрібна!" розповідається про безстрашних, відданих ідеям людей. Вони так само, як і ліричний герой, переповнені бажанням прокласти собі шлях до нового життя.
Нове життя змальовується в образі ясної зорі, що наповнена "побідним дзвоном". Темний бір — це алегоричний образ теперішнього життя. Воно прогниле, небезпечне, але з ним борються герої:
Гримить топір, валиться бір,
Тріщать гнилі колоди,
То там, то тут на шлях падуть
Останні перешкоди.
Бір ніяк не хоче змиритися. Він стогне, "як дикий звір", шле на борців бурю і грім. Ліричний герой впевнений, що не можна спинятися, потрібно подолати останні перешкоди. Він впевнений, що його однодумці відкинуть дрібну журбу життя і "марні тривоги":
Ти, громе, бий!
Ти, буре, вий!
Не знаю я тривоги.
Крізь горя бір у щастя зір
Прорубую дорогу.
Цей вірш — своєрідний гімн січовим стрільцям, тим, хто боровся за визволення України, кому не байдужа доля рідної землі. У цьому вірші — наше життя, наша історія від найдавніших часів до середини XX ст.