Повертався козак з війни, заболіли йому ноги, і сів він під ліщиновий кущ спочити. А ліщина аж до самих очей йому хилиться, зморене личенько провіває. Так вподобала ліщина подорожнього, що, як той піти вже собі хотів, заговорила до нього людським голосом: «Візьми мене із собою: душу розважу і дорогу покажу!..» Стяв козак шабелькою гілочку, а вона — давай до нього співати.

Покладе козак гілочку за пазуху — потепліє на серці, візьме у руки — заговорить гілочка й заспіває... Мало стало козакові ліщинової сопілки, схотілося й іншої деревини пізнати... Тому зробив він сопілочку із верби, калини, бузини... Кожна мала свій відмінний звук і своє призначення.

Сопілкою калиновою чи яворовою сповіщали про народження дитяти. Сходилися сусіди і грою закликали новонародженому щасливу долю. Дівчачу долю — сопілкою з калини, а хлоп’ячу, звісно, яворовою...

А кожен, хто чув голос бузинової сопілки, полишав усяку роботу і поспішав попрощатися з покійником. Грою на бузиновій сопілці не тільки живих на прощання з померлим скликали, а ще злих духів від душі відлякували.

Гуртову роботу в селі розпочинали і завершували грою на сопілці, тому що вона прикликала радість і щастя, відлякувала біду й смуток. Було це копання криниці чи ставка, закладання підвалин нової оселі чи ще якась важлива робота, але завдяки сопілці
праця мала бути успішною

(Напишіть переказ, ) ​

Багато різних птахів живе в нашій місцевості: дятли і синиці, дрозди і горобці, повзики і сови, журавлі і лебеді ...  Кожен птах живе по-своєму. Одна любить листяний ліс, іншу тільки в ялиннику зустрінеш, третя воліє водойму або болото. Одна комах на корі дерева ловить, інша їх на землі відшукує, а третя взагалі насінням або жабами харчується. І житло у кожної птиці своє. Одні пташки гніздо на сучку в'ють, інші його в густій ​​траві ховають, а є й такі, що дупло в дереві довбають.  Травневий ранок ... Світанок. З річки непомітно повзе, насувається блакитний туман. Але ось туман рожевіє. Сходить сонце. І з першими променями прокидаються птиці. Їх голосами наповнюється берег. Ось затьохкав соловей. І, здається, ніби принишклий берег річки тільки й чекав його трелі. Весело і дзвінко співає зяблик. Ніби б'є в крихітний бубон.  І, раптом з-за кущів випливає велична пара лебедів. Ці горді красиві птахи вже сім років прилітають до нас на водойму. Тут вони виводять своє потомство. Влітку я плавала з татом на човні і бачила в очеретах гніздо, а потім там з'явилися п'ять маленьких лебедят. Батьки їх дуже оберігали. Я, та й багато інші хлопці, жителі села, підгодовують цих красивих птахів.  Я думаю, що всі птахи корисні, адже вони не тільки знищують шкідників, але і роблять наше життя яскравішим і радіснішим. Ми звикли до сусідства птахів, звикли бачити і чути їх. Птахи наші друзі!

Моя улюблена квітка це-троянда. 
Трояндові кущі в нашій країні висаджують на клумбах, щоб прикрасити вулиці та садиби. Закохані чоловіки дарують своїм обраницям букети з цих квіток. Троянду недаремно вважають королевою квітів. Ії пелюстки пишні і водночас ніжні. Особливо приємно споглядати, коли в цих ніжних пелюстках ховається  краплина роси. Вона нагадує маленький дорогоцінний камінець.А який божественний аромат має троянда! Тільки за один аромат ця квітка гідна королівської корони. Він привертає увагу яскравих метеликів, смугастих бджілок. Вони запасаються в троянди солодким нектаром. Троянда дарує навколишньому світові не тільки свою красу, вона до того ж корисна.Красуня-троянда росте на довгій та стрункій стеблині. Часто ця стеблина вкрита гострими шипам. Але це не відштовхує мене від моєї улюбленої квітки. Я розумію, що троянда просто має захищатись. Було б дуже прикро, якби таку красу поїли якісь шкідники або домашня худоба.Існує безліч видів троянд: яскраво-червоні, темно-бордові, білосніжні, рожеві, кремові, жовті та інші. Вчені навіть вивели сорти з чорними пелюстками! А я серед цього розмаїття люблю саме червоні та рожеві троянди. Хоча білі теж прекрасні… Всі троянди дуже гарні, і складно вибирати серед них найкращий сорт. Я всією душею люблю цю квітку та завжди радію, коли бачу її.