Повний синтаксичний розбір «це схоже на дуже сповільнений,елегійний дощ,коли краплина за краплиною зриваються з гілляки і,падаючи в синє озерце,що вже утворилось навколо стовбура,додають йому глибини й синяви»

ОсьКожна людина індивідуальна та неповторна, сама творить і свою долю, та оточуючих. По її вчинках можна визначити все: і світогляд, і поняття добра вцілому.

Під час війни нащі пращури, не шкодуючи власних сил, кидалися у запеклий бій. Найкращою нагородою стала для них вільна від окупантів країна. Цей вчинок високий і благородний викликає повагу. Натомість зараз ми, люди 21 століття, абсолютно байдуже відносимося до нашої ВІтчизни. Можливо, час уже діяти, вживати заходів просто зараз, не терпіти зневагу! Наша Батьківщина потребує героїчних вчинків, нових героїв!

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!