Повний синтаксичний розбір речення Федько зітхнув, в обережно ступаючі,став обходити водяне плесо​

Дуже легко заблукати у місті. Багато людей, кожен іде у своєму напрямку, всі поспішають. Місто знаходиться у вічному шумі. 
 Одного разу, йшовши з батьками, я заблукав. Ні, це був не ліс, це було місто. Ми поспішали на тролейбус та батьки через голосний гомін не помітили, що я відстав від них. Звичайно, не побачивши батьків поряд у мене почалася паніка. Але опанувавши себе я вирішив почекати маршрутку до роботи батьків. Але збагнушви потім я побачив різні номерки у тролейбусів і зовсім заплутався. Я був маленький... Навіть не знав номер телефона мами чи тата. Пізніше мене помітив офіцер та й відвіз мене додому. Все скінчилося добре) Дякую йому!)

Одного разу, раненько вранці я побачила у вікно дві маленькі пташки. Я живу на першому поверсі, тому бачила їх ніби перед собою. Вони бавились на гілочках саду у моєму дворі, де росли чотири високі берези і один красень дуб. З захопленням я гала за перебігом цієї чудернацької гри і невдовзі до них приєдналась ще третя подружка. Я покликала маму і ми вдвох вже насолоджувались побаченим. Мама запропонувала погодувати пташенят, і тому я швидко вдягнувши одну з улюблених спідничок і нову кофтинку, придбану три дні тому вибігла у двір. Почавши годувати пташок ми побачили щось неймовірне, спочатку прилитіли дві сойки, потім голуб з голубкою і трьома маленькими пташенятами, а через деякий час з гілки спустилась зграя пташок, їх важко було полічити... Чи то сім чи вісім сірих горобців і один з них мав підбите крило. Ми звичайно ж до пташці, три дні він жив у нас у квартирі і їв смачні зерна пшениці, а потім ми його відпустили. Тепер кожен ранок для мене починається з годування моїх пташенят.