Повний синтаксичний розбiр речення Прийшовши у цей свет ми повиннi нести iз собою любов та повагу до рiдноï землi, щоб нашi нащадки не соромилися а пишалися своею Батькiвщиною
З раннього дитинства Робінзон Крузо більш за все любив море. Але батькам це не подобалось. Вони хотіли, щоб син займався судомою справою. І тоді він вирішив утекти з дому. Він з товаришем сів на корабель, що вирушав до Лондону.
У цій подорожі йому довелося побачити на власні очі, що таке справжній шторм на морі. Робінзон навіть сам допомагав матросам.
Товариш сказав, що йому краще повернутися додому. Але Робінзон не послухався цієї поради.
Глави третя — четверта
Одному шановному капітану дуже сподобався хлопець, і він узяв юнака на свій корабель. Він розмовляв з хлопцем та навчав його наукам. Однак незабаром капітан помер, і Робінзон уперше вийшов у море сам. На жаль, ця подорож виявилась невдалою і Робінзон потрапив у полон до піратів, де пробув більше двох років.
Разом із маленьким хлопчиком Ксурі він вирушив на рибну ловлю, але не повернувся. Втікачі висадилися на берег. Деякий час перебували вони у диких місцях, харчувалися тим, що могли дістати, поки їх не підібрав корабель, що прямував до Бразилії.
Глави п'ята — шоста
У Бразилії Робінзон прожив чотири роки і став успішним плантатором. Та одного разу вирішив здійснити подорож до Гвінеї по золотий пісок та слонячу кістку. Ця подорож закінчилася аварією біля невідомого острова.
Врятувався лише Робінзон Крузо. Зрозумівши це, він дістав з корабля найнеобхідніші речі і побудував собі житло: печеру, обнесену стінами.
На острові не було людей та відомих тварин. Птахів було багато, але вони теж були невідомі Робінзону.
1897, 9 грудня – в сім'ї педагогів і священика у селі Дермань Здолбунівського району народився Микола Васильович Хомичевський.
1914 – родина Хомичевських евакуювалась з Ковеля, де батько був інспектором вищого початкового училища, а мати вчителювала, у зв'язку з початком першої світової війни до Житомира.
1917-1922 – навчання в Житомирському інституті народної освіти.
1923 – надруковано у 6-7 номері журналу «Червоний шлях» перший вірш «Роззуюсь – на яру траву…».
1924-1928 – праця в УАПЦ, співробітництво з журналом «Церква і життя».
1929 – арешт органами НКВС.
1930-1936 – заслання на Далекий Схід, праця економістом і завідуючим переселенським відділом Дальрибпрому, дострокове звільнення із заслання.
1937 – завлітчастиною третього Київського пересувного театру.
1938-1940 – керівник хорових гуртків в клубі ім. Тарасова в м. Калінін.
1940-1941 – методист Калінінського обласного будинку народної творчості, навчання в Московському музично-педагогічному інституті.
1941-1945 – мобілізація в ряди Червоної армії, полон, праця у Новгород-Сіверському самодіяльному театрі, арешт фашистами, звільнення з концтабору.
1945, грудень – повернення до Житомира.
1946, січень - 1963 – завідуючий літературною частиною Житомирського облмуздрамтеатру, викладач музики в середніх школах, викладач музучилища і педагогічного інституту, викладач латинської мови в Житомирському інституті іноземних мов, голова обласного літературного об'єднання.
1957 – прийнятий у члени Спілки письменників України.
1963 – завершення перекладу «Одіссеї» Гомера.
1970 – вийшла у світ перша і єдина поетична збірка «Зоряні сади».
1972 – завершення перекладу «Іліади» Гомера.
1975 – у Рівненському облмуздрамтеатрі відбулася прем'єра вистави «Розбійники» Шіллера у перекладі Бориса Тена.
1977 – нагородження медаллю «Заслужений діяч Культури Польської» за плідну пропаганду здобутків письменників Польщі.
1979 – присудження республіканської премії імені Максима Рильського в галузі перекладу.
1983, 12 березня – помер і похований в Житомирі.
1987 – у Рівному встановлено обласну літературно-мистецьку премію імені Бориса Тена.
1988 – вийшла книга у київському видавництві «Радянський письменник» літературної спадщини і спогадів про Бориса Тена «Жадань і задумів неспокій».
1988, 25 грудня – в селі Дермань на будинку, де народився письменник-перекладач, відкрито меморіальну дошку (скульптор Михайло Йориш).
Глави перша — друга
З раннього дитинства Робінзон Крузо більш за все любив море. Але батькам це не подобалось. Вони хотіли, щоб син займався судомою справою. І тоді він вирішив утекти з дому. Він з товаришем сів на корабель, що вирушав до Лондону.
У цій подорожі йому довелося побачити на власні очі, що таке справжній шторм на морі. Робінзон навіть сам допомагав матросам.
Товариш сказав, що йому краще повернутися додому. Але Робінзон не послухався цієї поради.
Глави третя — четверта
Одному шановному капітану дуже сподобався хлопець, і він узяв юнака на свій корабель. Він розмовляв з хлопцем та навчав його наукам. Однак незабаром капітан помер, і Робінзон уперше вийшов у море сам. На жаль, ця подорож виявилась невдалою і Робінзон потрапив у полон до піратів, де пробув більше двох років.
Разом із маленьким хлопчиком Ксурі він вирушив на рибну ловлю, але не повернувся. Втікачі висадилися на берег. Деякий час перебували вони у диких місцях, харчувалися тим, що могли дістати, поки їх не підібрав корабель, що прямував до Бразилії.
Глави п'ята — шоста
У Бразилії Робінзон прожив чотири роки і став успішним плантатором. Та одного разу вирішив здійснити подорож до Гвінеї по золотий пісок та слонячу кістку. Ця подорож закінчилася аварією біля невідомого острова.
Врятувався лише Робінзон Крузо. Зрозумівши це, він дістав з корабля найнеобхідніші речі і побудував собі житло: печеру, обнесену стінами.
На острові не було людей та відомих тварин. Птахів було багато, але вони теж були невідомі Робінзону.
.
Віхи життя і творчості Бориса Тена
1897, 9 грудня – в сім'ї педагогів і священика у селі Дермань Здолбунівського району народився Микола Васильович Хомичевський.
1914 – родина Хомичевських евакуювалась з Ковеля, де батько був інспектором вищого початкового училища, а мати вчителювала, у зв'язку з початком першої світової війни до Житомира.
1917-1922 – навчання в Житомирському інституті народної освіти.
1923 – надруковано у 6-7 номері журналу «Червоний шлях» перший вірш «Роззуюсь – на яру траву…».
1924-1928 – праця в УАПЦ, співробітництво з журналом «Церква і життя».
1929 – арешт органами НКВС.
1930-1936 – заслання на Далекий Схід, праця економістом і завідуючим переселенським відділом Дальрибпрому, дострокове звільнення із заслання.
1937 – завлітчастиною третього Київського пересувного театру.
1938-1940 – керівник хорових гуртків в клубі ім. Тарасова в м. Калінін.
1940-1941 – методист Калінінського обласного будинку народної творчості, навчання в Московському музично-педагогічному інституті.
1941-1945 – мобілізація в ряди Червоної армії, полон, праця у Новгород-Сіверському самодіяльному театрі, арешт фашистами, звільнення з концтабору.
1945, грудень – повернення до Житомира.
1946, січень - 1963 – завідуючий літературною частиною Житомирського облмуздрамтеатру, викладач музики в середніх школах, викладач музучилища і педагогічного інституту, викладач латинської мови в Житомирському інституті іноземних мов, голова обласного літературного об'єднання.
1957 – прийнятий у члени Спілки письменників України.
1963 – завершення перекладу «Одіссеї» Гомера.
1970 – вийшла у світ перша і єдина поетична збірка «Зоряні сади».
1972 – завершення перекладу «Іліади» Гомера.
1975 – у Рівненському облмуздрамтеатрі відбулася прем'єра вистави «Розбійники» Шіллера у перекладі Бориса Тена.
1977 – нагородження медаллю «Заслужений діяч Культури Польської» за плідну пропаганду здобутків письменників Польщі.
1979 – присудження республіканської премії імені Максима Рильського в галузі перекладу.
1983, 12 березня – помер і похований в Житомирі.
1987 – у Рівному встановлено обласну літературно-мистецьку премію імені Бориса Тена.
1988 – вийшла книга у київському видавництві «Радянський письменник» літературної спадщини і спогадів про Бориса Тена «Жадань і задумів неспокій».
1988, 25 грудня – в селі Дермань на будинку, де народився письменник-перекладач, відкрито меморіальну дошку (скульптор Михайло Йориш).