Поясніть розділові знаки у тексті, іть будь ласка життя вельми пришвидшилося у наш час — ми встигаємо зробити купу справ, про які у минулому навіть не можна було й мріяти. ми постійно поспішаємо, біжимо й не встигаємо: вчасно подякувати, де треба — всміхнутися, сказати добре слово або просто не бовкнути щось, коли можна було й промовчати, якби був час подумати.

Алина – дуже красива рослина. Це стрункий кущ, з багатьма тонкими вітками, що тягнуться до неба. Із приходом весняного тепла на них набухають бруньки. Потім калина вся вкривається білими суцвіттями-парасольками, вона вбирає тепло сонця та живильну вологу землі. ЇЇ листя яскраво-зелене з нерівними зубчастими краєчками, і в них плутається вітерець.

Потім, коли квіти оцвітають, на їхньому місці з'являються маленькі зелені ягідки. Вони поступово стають більшими та восени набувають насичено червоного кольору. Стиглі ягоди калини схожі на яскраві краплини крові, тому в традиції українського народу вони символізують силу життя. Ягоди калини також бувають жовтого та чорного кольору, а деякі види її не скидають листя восени.

Калина трохи кисла та терпкувата на смак. З неї готують смачне варення та компот. Зображенням калини прикрашають предмети побуту, крашанки, вишиванки.

Моє терпіння виходило за рамки дозволеного. мій друг, він..він запізнюється на зустріч. глибоко в душі закрадалися докори сумління, а невже щось сталося? яким було моє полегшення, коли серед натовпу з'явився знайомі обриси силуету, який з кожною секундою був усе ближче. це мій друг. нарешті.
– чому ти запізнився? щось сталось?
– мені просто обов'язково було зробити важливу справу, вибач..
– яка може бути важлива справа, аніж ця зустріч?
– я не міг звільнитися трішки раніше, ніяк не виходило, ще раз вибач.
– ох, гаразд. а що за "важлива справа"? можеш розповісти?
– ну, я стояв у черзі..
– черзі?
– так.
– навіщо ти стояв у черзі?
– я..я хотів зробити тобі сюрприз..
– сюрприз? - після гримаси подиву мої очі налились блиском щастя, коли друг простягнув невеличку коробочку, яка явно була адресована мені.
– відкрий її опівночі, на свій день народження. це твій подарунок, який я нажаль не зможу подарувати..
– ох, дякую.. - зі сльозами на очах я кинулась з обіймами до друга, забувши навіть про його спізнення.