Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.
Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.
Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
Кожна людина на землі прагне, щоб її сім'я мала гарне життя, щоб у родині був мир, спокій та злагода. А для цього, на мою думку, треба, щоб кожен член родини усвідомлював свої обов'язки перед близькими та намагався старанно їх виконувати.
У нашому домі я маю декілька таких обов'язків.
Я допомагаю своїм батькам у догляді за моїм молодшим братиком Миколою. Йому чотири роки. Я граюся з ним, читаю йому книжки. Вранці допомагаю мамі збирати його до дитячого садка, а інколи ввечері забираю його звідти.
Я слідкую за чистотою у своїй кімнаті. Кожен четвер, після школи, я мию підлогу, протираю пил з меблів, та поливаю квіти. Також у вихідні допомагаю батькам прибирати у інших кімнатах, виношу сміття до сміттєпроводу.
Кожного ранку та кожного вечора я гуляю з нашим собакою. Його звуть Нік. Свого собаку я дуже люблю. Він розумний, уміє виконувати декілька команд. Нік — один з моїх найкращих друзів, тому я гуляю з ним з великим задоволенням.
Я намагаюсь старанно та відповідально ставитись до своїх домашніх обов'язків. Вважаю, що цим я покращую життя своєї родини та допомагаю робити його спокійним та щасливим.
Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.
Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
У нашому домі я маю декілька таких обов'язків.
Я допомагаю своїм батькам у догляді за моїм молодшим братиком Миколою. Йому чотири роки. Я граюся з ним, читаю йому книжки. Вранці допомагаю мамі збирати його до дитячого садка, а інколи ввечері забираю його звідти.
Я слідкую за чистотою у своїй кімнаті. Кожен четвер, після школи, я мию підлогу, протираю пил з меблів, та поливаю квіти. Також у вихідні допомагаю батькам прибирати у інших кімнатах, виношу сміття до сміттєпроводу.
Кожного ранку та кожного вечора я гуляю з нашим собакою. Його звуть Нік. Свого собаку я дуже люблю. Він розумний, уміє виконувати декілька команд. Нік — один з моїх найкращих друзів, тому я гуляю з ним з великим задоволенням.
Я намагаюсь старанно та відповідально ставитись до своїх домашніх обов'язків. Вважаю, що цим я покращую життя своєї родини та допомагаю робити його спокійним та щасливим.