Назви чітко окреслених предметів і понять: назви істот, охоплювані зором речі, частин тіла днів тижня та місяців назви населених пунктів різних мір наукові терміни (атом, суфікс).
Назви нечітко окреслених предметів і понять не мають певних меж назви великих споруд територій збірні назви назви речовин явищ дій станів абстрактних понять
Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини -а (-я) -у (-ю) Назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення -а: учень — учня, лікар — лікаря, Мороз (прізвище) — Мороза, Вітер (персонаж казки) — Вітра, комар — комара, горобець — горобця, слон — слона, кит — кита, листок — листка, палець — пальця, ясен — ясена, четвер -— четверга, жовтень — жовтня, метр — метра, ампер — ампера, електрон — електрона, катет — катета, відмінок — відмінка. Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у: степ — степу, пісок — піску, ячмінь — ячменю, барвінок — барвінку, грім — грому, сон — сну, ідеал — ідеалу, прогрес — прогресу, спорт — спорту, Сибір — Сибіру, Байкал — Байкалу. Трапляються й відхилення від цього правила та вагання: міст — моста і мосту, двір — двора і двору, стіл — стола і столу (з різним значенням), вечір — вечора, овес — вівса (хоч ячмінь — ячменю), хліб — хліба тощо. Назви населених пунктів у родовому відмінку однини мають закінчення -а (у давнину населені пункти були чітко обмежовані захисними валами, ровами, частоколами): Київ — Києва, Херсон — Херсона, Тернопіль — Тернополя, Конотоп — Конотопа, Лондон — Лондона, Париж — Парижа. Назви територій мають закінчення –у: Крим — Криму, Поділ — Подолу, Китай — Китаю. Виняток становлять складені назви населених пунктів, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у: Красний Лиман (із 2016р. місто Лиман) — Красного Лиману (але Лимана), Часів Яр — Часового Яру, Кам’яний Брід — Кам’яного Броду. У назвах річок під наголосом виступає закінчення -а: Дніпро — Дніпра́, Ірпінь — Ірпеня́, Остер — Остра́. У назвах річок не під наголосом виступає закінчення -у: Дон — До́ну, Буг — Бу́гу, Інгул — Інгу́лу. Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопад — листопада (місяць), листопаду (опадання листя); лист — листа (шматок матеріалу, писаний текст), листу (збірне поняття); камінь — каменя (шматок породи), каменю (матеріал); Алжир — Алжира (місто), Алжиру (країна). Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду в інших відмінках Від-мінки Закінчення іменників II відміни чоловічого роду Н. — Р. Іменники II відміни чоловічого роду у родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів (-їв) або нульове закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників). Іменники чоловічого роду в родовому відмінку множини мають звичайно закінчення -ів: солдат — солдатів, партизан — партизанів, ткач — ткачів, батько — батьків, тато — татів, плащ — плащів, помідор — помідорів, кілограм — кілограмів. Нульове закінчення в родовому відмінку множини (крім кількох винятків — див. Відмінкові закінчення іменників) мають лише ті іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян; татарин — татари, татар; громадянин — громадяни, громадян. Виняток з цього: хазяїн — хазяї, хазяїв (і хазяїни, хазяїнів). Д. У давальному відмінку однини більшість іменників другої відміни чоловічого роду мають паралельно закінчення -ові, -еві (на письмі також -єві) і рідше -у (-ю): батько — батькові і батьку, будинок — будинкові і будинку, пан міністр — панові міністру, рідний край — рідному краєві і рідному краю. У деяких іменниках чоловічого роду (з кінцевими основи -ів-, -ов-) у давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: острів — острову (”островові” було б важко вимовляти), Яків — Якову, Київ — Києву, Глібов — Глібову. Зн. — Ор. В орудному відмінку однини треба розрізняти прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин і однозвучні назви населених пунктів. Прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів — -ом: Сергієм Миколайовичем Че́рниковим, але селом Черни́ковом; поетом Пушкіним, але містом Пушкіном. Проте прізвища на -ов, -ін, -ин, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: Сербин — Сербином, Волошин — Волошином, Кармазин — Кармазином, Дарвін — Дарвіном, Чарлі Чаплін — Чарлі Чапліном, Пров — Провом. М. У місцевому відмінку однини можливі три різні закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників): -і (-ї); -ові, -еві (-єві); -у (-ю). Вживання їх поки ще остаточно не усталене. Найчастіше вживається закінчення -і: стіл — на столі, камінь — на камені, поріг — на порозі, бік — на боці, рух — у русі. Іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у: будинок — у будинку, сік — у соку, візок — на візку, парк — у парку. Закінчення -ові, -еві буває переважно в назвах істот: батько — при батькові, син — при синові, кінь — на коневі (і на коні, на коню).
Назви чітко окреслених предметів і понять:
назви істот,
охоплювані зором речі,
частин тіла
днів тижня та місяців
назви населених пунктів
різних мір
наукові терміни (атом, суфікс).
Назви нечітко окреслених предметів і понять
Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини -а (-я) -у (-ю) Назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення -а: учень — учня, лікар — лікаря, Мороз (прізвище) — Мороза, Вітер (персонаж казки) — Вітра, комар — комара, горобець — горобця, слон — слона, кит — кита, листок — листка, палець — пальця, ясен — ясена, четвер -— четверга, жовтень — жовтня, метр — метра, ампер — ампера, електрон — електрона, катет — катета, відмінок — відмінка. Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у: степ — степу, пісок — піску, ячмінь — ячменю, барвінок — барвінку, грім — грому, сон — сну, ідеал — ідеалу, прогрес — прогресу, спорт — спорту, Сибір — Сибіру, Байкал — Байкалу. Трапляються й відхилення від цього правила та вагання: міст — моста і мосту, двір — двора і двору, стіл — стола і столу (з різним значенням), вечір — вечора, овес — вівса (хоч ячмінь — ячменю), хліб — хліба тощо. Назви населених пунктів у родовому відмінку однини мають закінчення -а (у давнину населені пункти були чітко обмежовані захисними валами, ровами, частоколами): Київ — Києва, Херсон — Херсона, Тернопіль — Тернополя, Конотоп — Конотопа, Лондон — Лондона, Париж — Парижа. Назви територій мають закінчення –у: Крим — Криму, Поділ — Подолу, Китай — Китаю. Виняток становлять складені назви населених пунктів, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у: Красний Лиман (із 2016р. місто Лиман) — Красного Лиману (але Лимана), Часів Яр — Часового Яру, Кам’яний Брід — Кам’яного Броду. У назвах річок під наголосом виступає закінчення -а: Дніпро — Дніпра́, Ірпінь — Ірпеня́, Остер — Остра́. У назвах річок не під наголосом виступає закінчення -у: Дон — До́ну, Буг — Бу́гу, Інгул — Інгу́лу. Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопад — листопада (місяць), листопаду (опадання листя); лист — листа (шматок матеріалу, писаний текст), листу (збірне поняття); камінь — каменя (шматок породи), каменю (матеріал); Алжир — Алжира (місто), Алжиру (країна).не мають певних меж
назви великих споруд
територій
збірні назви
назви речовин
явищ
дій
станів
абстрактних понять
Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду в інших відмінках Від-мінки Закінчення іменників II відміни чоловічого роду Н. — Р. Іменники II відміни чоловічого роду у родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів (-їв) або нульове закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників).
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку множини мають звичайно закінчення -ів: солдат — солдатів, партизан — партизанів, ткач — ткачів, батько — батьків, тато — татів, плащ — плащів, помідор — помідорів, кілограм — кілограмів. Нульове закінчення в родовому відмінку множини (крім кількох винятків — див. Відмінкові закінчення іменників) мають лише ті іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян; татарин — татари, татар; громадянин — громадяни, громадян.
Виняток з цього: хазяїн — хазяї, хазяїв (і хазяїни, хазяїнів). Д. У давальному відмінку однини більшість іменників другої відміни чоловічого роду мають паралельно закінчення -ові, -еві (на письмі також -єві) і рідше -у (-ю): батько — батькові і батьку, будинок — будинкові і будинку, пан міністр — панові міністру, рідний край — рідному краєві і рідному краю. У деяких іменниках чоловічого роду (з кінцевими основи -ів-, -ов-) у давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: острів — острову (”островові” було б важко вимовляти), Яків — Якову, Київ — Києву, Глібов — Глібову. Зн. — Ор. В орудному відмінку однини треба розрізняти прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин і однозвучні назви населених пунктів. Прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів — -ом: Сергієм Миколайовичем Че́рниковим, але селом Черни́ковом; поетом Пушкіним, але містом Пушкіном. Проте прізвища на -ов, -ін, -ин, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: Сербин — Сербином, Волошин — Волошином, Кармазин — Кармазином, Дарвін — Дарвіном, Чарлі Чаплін — Чарлі Чапліном, Пров — Провом. М. У місцевому відмінку однини можливі три різні закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників): -і (-ї); -ові, -еві (-єві); -у (-ю). Вживання їх поки ще остаточно не усталене. Найчастіше вживається закінчення -і: стіл — на столі, камінь — на камені, поріг — на порозі, бік — на боці, рух — у русі. Іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у: будинок — у будинку, сік — у соку, візок — на візку, парк — у парку. Закінчення -ові, -еві буває переважно в назвах істот: батько — при батькові, син — при синові, кінь — на коневі (і на коні, на коню).