позначити вид прикметника за значенням:
Ведмежа послуга, ведмежий барліг; дитячий будинок, дитяча цікавість; дерев’яний голос, дерев’яний стіл; золоте серце, золотий перстень; скляний посуд, скляні очі; кам’яна стіна, кам’яна душа; залізна воля, залізний дах; лисяча нора, лисячий погляд; каштанове дерево, каштанове волосся; вишневий цвіт, вишневий колір; петрів батіг, Петрів зошит
Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.
Без перебільшення можу сказати, що кожна людина заслуговує на повагу, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей. Щоб довести свою думку, скажу так: звичайна і проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначає доброта, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.
Потрібно ставитися до людей так, якого ставлення Ви побажали б до себе. Навіть часто ми забуваємо про це, зневажаємо своїх близьких, не дивлячись на те, заслуговує на це людина чи ні. Проте хочемо до себе надмірної уваги та поваги. Але так не буває. Все в нашому житті повертається до нас принципом бумеранга. Прикладом може стати головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита і водночас скромна. Її в селі називають так: «Золото – не дівка!». Дівчина поважає старших, любить свою матір, вірна у коханні до Петра.
Котляревський змалював образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.
Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїми учинкам, чеснотам, моральними якостями. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.
Богдана ЛАТЮК,