Позначте відповідність між реченням та його характеристикою
А речення з вставним словом. 1. Ті пісні любі, що несуть радість межи
люди.
Б) Складносурядне речення. 2. Бо пісня доти ще жива, допоки хтось її
співає.
В) СПР з підрядним обставинним. 3. Як мовиться, хмара сонце не заступить.
Г) СПР з підрядним означальним 4.Ще квітнуть зорі, і в діброві зозулі ще не одцвілись.

(неозначена форма дієслова) Я повинен робити домашнє завдання. (особова форма) Учора я намалювала гарну картину, яка всім сподобалась. (дієприкметникова форма) Моїй подрузі дуже сподобалася виготовлена мною годівничка. (безособова форма) Усі справи зроблено:посуд помито, пиріг випечено, а домашнє виконано. (дієприслівникова форма) Читаючи роман, я захопилася героями твору.Обьяснение:Я-підмет, повинен робити-присудок, домашнє завдання - додаток. Учора-обставина, Я-підмет, намалювала-присудок, гарну - означення, картину-додаток, яка всім сподобалась - дієприкметниковий зворот, підкреслити як означення. Моїй подрузі - додаток, дуже сподобалася-присудок, виготовлена мною-означення, годівничка - підмет. Усі справи, посуд, пиріг, домашнє - додаток, зроблено, помито, випечено,виконано-присудок. Читаючи-присудок, роман - додаток, я-Підмет, захопилася - присудок, героями твору-додаток.

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.