В осінньому лісі. Текст – розповідь.Косточка на ноге иссохнет за считанные дни!Копеечный стереть сразу все морщины без ботокса...Бабушкин совет: косточка на ноге пройдет сама за 5 дней...Реклама от Tizerlady
Осінній ліс особливий.
У золоте вбрання одягаються дерева. Зелений колір зникає. Тільки пишні ялинки пишаються своїми платтями. Десь скрипне гілка під натиском прохолодного вітру. Високо в небі летять у вирію птахи. Іноді серед гілок дерев можна помітити роботящу білочку чи їжака. Вони заклопотано готують запаси на зиму. Після дощу з-під листя визирають гриби, просяться до кошиків грибників. О цій порі їх дуже багато.
Шкільна родина Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи й не спізнитися на урок. Дзвенить дзвінок — теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти уважно слухають. Бджолина сім'я називається рій, а в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дванадцяти років учні одного класу будуть жити шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти його успіхам. Як і в звичайній родині, у нас є своя шкільна мама — наш класний керівник, вона відповідає за всі наші негаразди й пишається нашими успіхами. Крім того, вона завжди намагається пояснити нам, що ми тоді успішні, коли разом, коли відчуваємо плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.
Осінній ліс особливий.
У золоте вбрання одягаються дерева. Зелений колір зникає. Тільки пишні ялинки пишаються своїми платтями. Десь скрипне гілка під натиском прохолодного вітру. Високо в небі летять у вирію птахи. Іноді серед гілок дерев можна помітити роботящу білочку чи їжака. Вони заклопотано готують запаси на зиму. Після дощу з-під листя визирають гриби, просяться до кошиків грибників. О цій порі їх дуже багато.
Золота осінь зачаровує усіх своїми барвами.
Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи й не спізнитися на урок. Дзвенить дзвінок — теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти уважно слухають. Бджолина сім'я називається рій, а в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дванадцяти років учні одного класу будуть жити шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти його успіхам. Як і в звичайній родині, у нас є своя шкільна мама — наш класний керівник, вона відповідає за всі наші негаразди й пишається нашими успіхами. Крім того, вона завжди намагається пояснити нам, що ми тоді успішні, коли разом, коли відчуваємо плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.