Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях.
А. Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим сло¬вом із близькою людиною дорешти помирили Остапа з не¬сподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні до¬води і обидва товариші твердо поснули сном молодості.
Б. Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, роз¬лягався раптовий грюкіт у віконце, і хату сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жад-ними очима і сварився.
В. Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.
Г. Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру, з духом морозу у всіх складках одежі, то Маланка старалася догодити йому.
Д. Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, по-божно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і, коли б не Андрій, не було б діла.
Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях.
А. Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим сло¬вом із близькою людиною дорешти помирили Остапа з не¬сподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні до¬води і обидва товариші твердо поснули сном молодості.
Б. Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, роз¬лягався раптовий грюкіт у віконце, і хату сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жад-ними очима і сварився.
В. Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.
Г. Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру, з духом морозу у всіх складках одежі, то Маланка старалася догодити йому.
Д. Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, по-божно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і, коли б не Андрій, не було б діла.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.