Настала весна, і закипіла робота в саду. Потрібно копати землю, підрізати дерева і чагарники, висаджувати розсаду в грунт. Я люблю допомагати мамі і татові працювати на нашому садовій ділянці. Папа акуратно спеціальними ножицями починає обрізати гілки на фруктових деревах. Це дуже серйозна робота: необхідно прибрати зайві і не пошкодити плодоносних гілочок. Батько підіймається сходами до самої верхівки дерева, вибирає потрібну гілку і - гілка за гілкою - відщипує ножицями все зайве. Великі гілки доводиться спилювати. Вони падають вниз, а на землі я збираю їх на купу. Тим часом мама акуратно підрізає кущі смородини. Ось вона нахилила суху гілку, затиснула її між двох половинок ножиць, натиснула - і гілка впала на землю. Через 2-3 години робота по обрізки дерев і чагарників закінчена і починається висадка розсади в грунт. Скопана земля розпушується граблями, робляться ямки потрібної глибини. Потім мама бере тоненьке рослина, дбайливо притримуючи стеблинка однією рукою, занурює його в ямку, засинає корінець землею і злегка утрамбовує. І так продовжується до тих пір, поки вся розсада не висаджена в грунт. Так ми працюємо в саду.
Відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.
Відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.
Відокремлені означення
Кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:
1. Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:
Вмирав поет, залюблений у світ,
Вмирав поет, задивлений у море (П. Осадчук).
Деревця молоді, укриті білим пухом,
Тихенько сплять над Волгою в снігу... (Л. Забашта).
Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський).
2. Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:
Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний). Живе життя і силу ще таїть
Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).
Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (М. Вінграновський).
3. Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (будучи, бувши...) або відділені від іменника іншими членами речення:
Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-будь сильного
опору (О. Гончар).
У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький),
4. Дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський).
Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар).
Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (І. Харчук).
5. Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:
Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький).
До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).
Настала весна, і закипіла робота в саду. Потрібно копати землю, підрізати дерева і чагарники, висаджувати розсаду в грунт. Я люблю допомагати мамі і татові працювати на нашому садовій ділянці.
Папа акуратно спеціальними ножицями починає обрізати гілки на фруктових деревах. Це дуже серйозна робота: необхідно прибрати зайві і не пошкодити плодоносних гілочок. Батько підіймається сходами до самої верхівки дерева, вибирає потрібну гілку і - гілка за гілкою - відщипує ножицями все зайве. Великі гілки доводиться спилювати. Вони падають вниз, а на землі я збираю їх на купу.
Тим часом мама акуратно підрізає кущі смородини. Ось вона нахилила суху гілку, затиснула її між двох половинок ножиць, натиснула - і гілка впала на землю. Через 2-3 години робота по обрізки дерев і чагарників закінчена і починається висадка розсади в грунт.
Скопана земля розпушується граблями, робляться ямки потрібної глибини. Потім мама бере тоненьке рослина, дбайливо притримуючи стеблинка однією рукою, занурює його в ямку, засинає корінець землею і злегка утрамбовує. І так продовжується до тих пір, поки вся розсада не висаджена в грунт.
Так ми працюємо в саду.
Відокремлені члени речення
Відокремленими називаються члени речення, що за змістом виділяються при усному мовленні інтонацією, а на письмі — розділовими знаками:
Позамістом лежали Кримські гори, вкриті лісом (П. Панч).
Відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.
Відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.
Відокремлені означення
Кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:
1. Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:
Вмирав поет, залюблений у світ,
Вмирав поет, задивлений у море (П. Осадчук).
Деревця молоді, укриті білим пухом,
Тихенько сплять над Волгою в снігу... (Л. Забашта).
Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський).
2. Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:
Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний). Живе життя і силу ще таїть
Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).
Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (М. Вінграновський).
3. Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (будучи, бувши...) або відділені від іменника іншими членами речення:
Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-будь сильного
опору (О. Гончар).
У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький),
4. Дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський).
Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар).
Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (І. Харчук).
5. Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:
Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький).
До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).