2.Вона говорила запинаючись і від зусиль моі щила чоло(запинаючись-обставина, розділових знаків немає)
3. Ліси загорялись пожежею, горіли не стліваючи.( не стліваючи-обставина)
4.Аж тоді Крі~ хоч і огинаючись, і позираючи скоса на Іжака, видобувся з пори і сів біля ш близє.нько(кома після огинаючись, обставина-огинаючись, позираючись, близенько)
5.По цих словах Кріт аж затремтів, а, перетремтівши, сказав
6.Виєнєі гудуть вітри гримучі, дроти ридають на стовпах. І, розметавши крил« ту и мє.туть порошею в сстепа"(в степах-обставина)
2. усе було- і сум, і самота, і горе втрат, і дружба нефальшива.
3. мені наснився сад вишневий, і грона ягід золотистих, і трав рясних вінок зелений, і розсип квіточок барвистих.
4.У хуртовині наших днів, ми зостаємось не одні: із нами радість і печаль, і те, чого уже не жаль.
5. А втім вічні теми: життя ісмерть, добро і зло, правда і кривда, багатство і убозтво, любов і ненависть, спонукали б до цікавої бесіди.
6.Це якраз та остання мить, коли без голосу мелодія вже розпадеться, утратить себе, коли треба ламати, рвати, вибухати, злітати у вибухові, виплескувати в надмірі щирості своє серце, почуття й душу іншим.
7.Агент примовочками смішком то так, то сяк підкочується до дядьків втирається в довір'я, але не квалитера повідати про Америку.
1.вона сиділа замислившись (замислившись-обставина, розділових знаків немає)
2.Вона говорила запинаючись і від зусиль моі щила чоло(запинаючись-обставина, розділових знаків немає)
3. Ліси загорялись пожежею, горіли не стліваючи.( не стліваючи-обставина)
4.Аж тоді Крі~ хоч і огинаючись, і позираючи скоса на Іжака, видобувся з пори і сів біля ш близє.нько(кома після огинаючись, обставина-огинаючись, позираючись, близенько)
5.По цих словах Кріт аж затремтів, а, перетремтівши, сказав
6.Виєнєі гудуть вітри гримучі, дроти ридають на стовпах. І, розметавши крил« ту и мє.туть порошею в сстепа"(в степах-обставина)
1.душа шукає не прощення-прощ.
2. усе було- і сум, і самота, і горе втрат, і дружба нефальшива.
3. мені наснився сад вишневий, і грона ягід золотистих, і трав рясних вінок зелений, і розсип квіточок барвистих.
4.У хуртовині наших днів, ми зостаємось не одні: із нами радість і печаль, і те, чого уже не жаль.
5. А втім вічні теми: життя ісмерть, добро і зло, правда і кривда, багатство і убозтво, любов і ненависть, спонукали б до цікавої бесіди.
6.Це якраз та остання мить, коли без голосу мелодія вже розпадеться, утратить себе, коли треба ламати, рвати, вибухати, злітати у вибухові, виплескувати в надмірі щирості своє серце, почуття й душу іншим.
7.Агент примовочками смішком то так, то сяк підкочується до дядьків втирається в довір'я, але не квалитера повідати про Америку.