Зустрічний вітер навіть вороні заважає. *** Кров — не водиця, проливати не годиться. *** Не такий страшний чорт, як його малюють. *** Гладь коня вівсом, а не батогом. *** Дарованому коневі в зуби не дивляться. *** Кінь на чотирьох ногах і то спотикається. *** І на гладкій дорозі люди ноги ламають. *** Хто любить музику, той не може не любити життя. *** Одне «зараз» краще трьох «потім». *** Від жару і камінь трісне. *** По заячому сліду іноді находять ведмедя. *** Близько лікоть, та не вкусиш. *** *** Без перевесла і віник розсиплеться. *** Було б корито, а свині знайдуться. *** Голодній курці просо сниться. *** Любиш кататись — люби і саночки возити. *** На хорошу квітку і бджола летить. *** Не за те вовка б'ють, що він сірий,а за те, що вівцю з'їв. *** Одна ластівка весни не робить. *** Не тепер по гриби ходить—восени, як будуть родить.
Повернувшись із чужини, Петро завжди повторював друзям : "У чужій сторонці не так світить сонце". " Дніпро -батько, Січ - мати", - відповідав сирота на запитання про батьків. Дідусь, розповідаючи про своє козацьке минуле, завжди повторював :"Пішов на Вкраїну, на степи, на вольнії землі" "Заспіваю я пісню, - вимовила мати, - "Летить ворон з чужих сторон" називається" "Не кажіть, що в мене немає долі!, - вигукнув молодий козак. -Степ да воля - козацька доля!" "І холод не страшний, коли козак молодий!" - весело сказав Микола та пішов рубати дрова. Батько завжди наказував мені :"То не козак, що отаманом не думає стати!" Я завжди любив повторювати слова: "Козацькому роду нема переводу". Мати сердилась на мої лінощі і казала : "Хто любить піч, тому ворог Січ!"
***
Кров — не водиця, проливати не годиться.
***
Не такий страшний чорт, як його малюють.
***
Гладь коня вівсом, а не батогом.
***
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
***
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
***
І на гладкій дорозі люди ноги ламають.
***
Хто любить музику, той не може не любити життя.
***
Одне «зараз» краще трьох «потім».
***
Від жару і камінь трісне.
***
По заячому сліду іноді находять ведмедя.
***
Близько лікоть, та не вкусиш.
***
***
Без перевесла і віник розсиплеться.
***
Було б корито, а свині знайдуться.
***
Голодній курці просо сниться.
***
Любиш кататись — люби і саночки возити.
***
На хорошу квітку і бджола летить.
***
Не за те вовка б'ють, що він сірий,а за те, що вівцю з'їв.
***
Одна ластівка весни не робить.
***
Не тепер по гриби ходить—восени, як будуть родить.
" Дніпро -батько, Січ - мати", - відповідав сирота на запитання про батьків.
Дідусь, розповідаючи про своє козацьке минуле, завжди повторював :"Пішов на Вкраїну, на степи, на вольнії землі"
"Заспіваю я пісню, - вимовила мати, - "Летить ворон з чужих сторон" називається"
"Не кажіть, що в мене немає долі!, - вигукнув молодий козак. -Степ да воля - козацька доля!"
"І холод не страшний, коли козак молодий!" - весело сказав Микола та пішов рубати дрова.
Батько завжди наказував мені :"То не козак, що отаманом не думає стати!"
Я завжди любив повторювати слова: "Козацькому роду нема переводу".
Мати сердилась на мої лінощі і казала : "Хто любить піч, тому ворог Січ!"