Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до нiмоти. Хто ще умiв любити так, як ти, Хто кликати умiв ще так до бою, Кого ще так боялися кати! Так звучить вiрш Дмитра Павличка "До Франка", але цi слова вiдтворюють i моє ставлення до Т. Г. Шевченка. Справдi, як можна не захоплюватися ним, не схилятися перед його стражданнями i його мужнiстю! Вiн був сонцем нашоï поезiï, символом високого духу украïнськоï нацiï, i водночас живою, чутливою i вразливою людиною. Вперше дiзналась я про Шевченка ще в ранньому дитинствi. У нас вдома була величезна книга - ювiлейне видання "Кобзаря". Вiд книги вiяло загадковiстю. Спочатку менi були доступнi лише "картинки", але потiм поступово почав вiдкриватися свiт створених Шевченком образiв. Зачарували мене прекраснi пейзажi Украïни, змальованi генiальним майстром слова, повiяло запахом квiту вишневого (точнiсiнько, як навеснi в селi, де живе моя бабуся), зашелестiли верби, що ростуть "мiж ярами над ставами", торкнувся душi вiтерець, що тихесенько вiє над Украïною. Назавжди запам'ятаю я i дiвчат з романтичних балад про дивовижне кохання та гiрку розлуку ("Причинна", "Утоплена", "Тополя") i смiливих героïчних гайдамакiв, i простих людей, що страждали, шукали щастя, i не могли знайти його у своєму важкому життi за крiпаччини. Хтось з них викликав спiвчуття, дехто вражав красою своєï душi, був гiдний поваги. Але всi вони, як живi, з'являлися перед очима, доки бринiла музика вiршованих рядкiв. Зiгрiла душу нiжна дружба малого Тараса з Оксаночкою i таке романтичне цнотливе кохання Яреми i Оксани, болем пронизав серце трагiзм долi Лiлеï, Катерини, наймички Ганни. Я захоплююся героïзмом Залiзняка i Гонти, незламнiстю Яна Гуса i мужньою жертовнiстю декабристiв. Свiт думок, почуттiв, iсторичних фактiв, оспiваних великим Кобзарем, став частиною i мого життя. Час вiд часу в рiзних життєвих ситуацiях рядки його вiршiв спливають у пам'ятi, нiби поради мудрого вчителя, i я усвiдомлюю, наскiльки глибоко Шевченко розумiв життя, якщо думки його можуть виявитися корисними i зараз. I я щаслива, що вiн був, є, буде вiчно, поки живий наш народ (а народи ж безсмертнi!). Пишаюся, що i я одного роду-племенi з нашим великим Тарасом.
Вважається що звички – це якась форма поведінки людини. Є як позитивні звички, так і негативні Корисні звички призводять до розвитку особистості, а шкідливі, навпаки, до її знищення. Важливо знати, що звички це річ стійка.Студентам особливо потрібно стежити за тим, щоб були присутні поруч тільки позитивні звички. Корисними звичками можуть бути завзято, прагнути пізнати все нове і якомога більше дізнатися, прагнення до фізичних вправ, прагнення до культурного проведення вільного часу, наприклад відвідування театру, читання книг.Всі ці заняття потроху збагачують людину знаннями він стає цікавим і починає самовдосконалюватися. Але, незважаючи на всю цю чистоту у студентів з’являються і шкідливі звички. Це збитий раціон харчування, нерегулярний сон, а також пропуски на заняттях або не виконання домашньої роботи. Найбільш шкідливі звички це, звичайно ж, куріння і розпивання алкогольних напоїв. Звички можуть запросто перерости в порок і надалі зіпсувати все життя людині.Лікарі нагадують, що ризик розвитку серцево судинних захворювань з’являється саме від куріння. Дуже шкідлива дія надає сигарета з нікотином. Коли припустимо, юний студент курить сигарету його судини розширюються і тим самим він може відчути що поліпшується його працездатність, але зовсім не на довго.Але після, якого, то періоду знову розумова працездатність знижується і з’являється знову потреба в сигареті. Також для чоловіків куріння не дуже позитивно, адже якщо курити тривалий час це призводить до поганої роботи секреції. Все частіше виділяється в кров адреналін, підвищується артеріальний тиск, що призводить до порушення биття .Тому краще відповідати за свою кожну сигарету.Ви просто маєте зрозуміти все шкідливе,яке вживаєте під час наприклад куріння лише одної сигарети.Остерігайтесь шкідливих звичок.
