2) Образ козацького війська (представники різних народів).
3) Яскравий барвистий одяг.
4) Козацька зброя.
5) Різні пози й характери козаків.
6) Вираз очей.
7) Жести козаків.
8) Писар ловить кожне слово.
9) Загальний настрій картини-козацька звитяга і життєлюбство.
Відомий російський живописець І. Ю. Рєпін писав одну із своїх найвідоміших картин «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» дуже довго. Вважається, що цим полотном він виразив прагнення свого народу до свободи та волі. На мій погляд, талановитий художник не лише оспівував у своїй роботі прагнення до волі, а й уславлені традиції козацтва та незламний народний дух.
До Запорізької Січі надійшов лист, у якому турецький султан звернувся до запорожців з пропозицією йти до нього на службу. Цей лист дуже обурив вільних козаків і вони вирішили відправити до Туреччини гнівну відповідь, у якій не поскупилися на міцні слова.
У центральній частині полотна І. Ю. Рєпін зобразив писаря, який сидить за міцним великим столом. Скоріш усього, писар дуже задоволений покладеною на нього справою. Він уважно прислуховується до того, що кажуть йому друзі і ледве встигає усе записувати. Довкола писаря тісним кільцем зімкнулися козаки і навперебій радять писарю своє. Хтось пропонує назвати султана «старшим підсвинком його свині», хтось називає його «кривим братом рогатого чорта». Один козак, якого розсмішили такі звернення, навіть похилився на бочку, що стоїть поряд із столом і на якій від сидить.
Центральним персонажем картини І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» є отаман Сірко. Цікавий той факт, що цей отаман є земляком живописця і народився, як і художник, у Харківській губернії у селі Мерефа. У правому кутку полотна видніється старий, вже висохлий від своїх років, одягнений у червоний одяг, з білою шапкою на голові і з мечем на поясі. Старий від душі регоче. Від сміху він ледве утримується на ногах і, мабуть, тому поклав руку на плече козака, який сидить за столом перед ним. Обличчя цього запоріжця не видно, але з впевненістю можна сказати, що йому теж дуже подобається усе те, що відбувається навколо. Сміються і інші козаки. Виділяється на картині голий до пояса козак. Це, скоріш усього, великий любитель гри у карти, які у часи Запорозької Січі дуже часто використовувалися у якості головної розваги в рідкісні часи відпочинку. За козацькою традицією козаки, перш, ніж грати в карти, повинні були роздягатися до пояса. Це робилося для того, щоб нікуди було сховати карти. Скоріш усього, напівголого козака написання листа так зацікавило, що він залишив гру у карти та навіть забув одягнутися.
До великого столу, за яким козаки пишуть листа, хтось притулив домру, традиційний музичний інструмент запорізьких козаків. На ній, напевне, хтось із воїнів у свій вільний час награвав мелодії та співав пісні про рідну Україну, про хоробрість та волелюбність її народу, про прагнення до свободи його кращих представників – запорізьких козаків.
Картина І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» притягує увагу своєю барвистістю, вона так іскриться позитивною енергією, що іноді здається, що на знаменитому полотні головним незримим персонажем є саме сміх, хоча картина і присвячена реальній історичній події. Усі персонажі твору відомого живописця створюють враження не тільки молодецтва, хвацькості і веселої безшабашності, але і якоїсь незвичайної внутрішньої сили, яка була властива лише кращим синам українського народу – представникам Запорозькій вольниці.
Багато цікавих історичних пам'яток знаходиться в столиці України Києві. Особливе місце серед них займають Золоті ворота, збудовані в 1037 році за часів правління Ярослава Мудрого.Майже два століття ця споруда мала не тільки оборонне значення, а була символом політичної незалежності і могутності Київської Русі як держави і Києва як її столиці.Свою назву ворота дістали за аналогією до константинопольських Золотих воріт, що також були парадним в'їздом до міста. Як могутня фортифікаційна споруда, Золоті ворота наводили жах на завойовників своєю неприступністю. Навіть монголо-татари у 1230 році не подужали взяти їх штурмом за до своїх стінобитних машин. Ворота зруйновані тоді, коли було вже захоплено Київ.Напівзруйновані Золоті ворота аж до середини XVIII століття були в'їздом до центральної частини Києва. В 1648 році, після перемоги під Жовтими Водами через них тріумфально в'їхав до столиці Богдан Хмельницький.Та час дедалі більше руйнував залишки старовинної пам'ятки, незважаючи на спроби її врятувати.У 1972-1973 роках київські вчені старанно дослідили пам'ятку і вирішили збудувати павільйон-реконструкцію, який не тільки б захищав рештки Золотих воріт, а й відтворював їх імовірний вигляд.Із зовнішнього боку в'їзні металеві ворота зроблені за зразком стародавніх врат. Від міста ворота перекриваються на всю висоту арки підйомними дерев'яними ґратами, обкованими металом.Пам'ятка «Золоті ворота» поєднує в собі риси оборонної і культової архітектури. Надбрамний храм невеликий. Це чотиристовпна споруда з однією позолоченою банею.Фасади церкви оздоблені орнаментами із цегли. Підлога в ній викладена мозаїкою за зразком давньої підлоги Софії Київської.Щоб правдивіше відтворити первісний вигляд валу, що в давнину прилягав до ворітної вежі, над нею зроблені дерев'яні забрала.З оглядового майданчика Золотих воріт, до якого наверх ведуть сходи, відкривається прекрасна панорама Києва.Павільйон-реконструкцію «Золоті ворота» було відкрито до 1500-річчя столиці в травні 1982 року, і зараз він є візитною карткою столиці незалежної України.
План:
1) Картина про історію українського козацтва.
2) Образ козацького війська (представники різних народів).
3) Яскравий барвистий одяг.
4) Козацька зброя.
5) Різні пози й характери козаків.
6) Вираз очей.
7) Жести козаків.
8) Писар ловить кожне слово.
9) Загальний настрій картини-козацька звитяга і життєлюбство.
Відомий російський живописець І. Ю. Рєпін писав одну із своїх найвідоміших картин «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» дуже довго. Вважається, що цим полотном він виразив прагнення свого народу до свободи та волі. На мій погляд, талановитий художник не лише оспівував у своїй роботі прагнення до волі, а й уславлені традиції козацтва та незламний народний дух.
До Запорізької Січі надійшов лист, у якому турецький султан звернувся до запорожців з пропозицією йти до нього на службу. Цей лист дуже обурив вільних козаків і вони вирішили відправити до Туреччини гнівну відповідь, у якій не поскупилися на міцні слова.
У центральній частині полотна І. Ю. Рєпін зобразив писаря, який сидить за міцним великим столом. Скоріш усього, писар дуже задоволений покладеною на нього справою. Він уважно прислуховується до того, що кажуть йому друзі і ледве встигає усе записувати. Довкола писаря тісним кільцем зімкнулися козаки і навперебій радять писарю своє. Хтось пропонує назвати султана «старшим підсвинком його свині», хтось називає його «кривим братом рогатого чорта». Один козак, якого розсмішили такі звернення, навіть похилився на бочку, що стоїть поряд із столом і на якій від сидить.
Центральним персонажем картини І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» є отаман Сірко. Цікавий той факт, що цей отаман є земляком живописця і народився, як і художник, у Харківській губернії у селі Мерефа. У правому кутку полотна видніється старий, вже висохлий від своїх років, одягнений у червоний одяг, з білою шапкою на голові і з мечем на поясі. Старий від душі регоче. Від сміху він ледве утримується на ногах і, мабуть, тому поклав руку на плече козака, який сидить за столом перед ним. Обличчя цього запоріжця не видно, але з впевненістю можна сказати, що йому теж дуже подобається усе те, що відбувається навколо. Сміються і інші козаки. Виділяється на картині голий до пояса козак. Це, скоріш усього, великий любитель гри у карти, які у часи Запорозької Січі дуже часто використовувалися у якості головної розваги в рідкісні часи відпочинку. За козацькою традицією козаки, перш, ніж грати в карти, повинні були роздягатися до пояса. Це робилося для того, щоб нікуди було сховати карти. Скоріш усього, напівголого козака написання листа так зацікавило, що він залишив гру у карти та навіть забув одягнутися.
До великого столу, за яким козаки пишуть листа, хтось притулив домру, традиційний музичний інструмент запорізьких козаків. На ній, напевне, хтось із воїнів у свій вільний час награвав мелодії та співав пісні про рідну Україну, про хоробрість та волелюбність її народу, про прагнення до свободи його кращих представників – запорізьких козаків.
Картина І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» притягує увагу своєю барвистістю, вона так іскриться позитивною енергією, що іноді здається, що на знаменитому полотні головним незримим персонажем є саме сміх, хоча картина і присвячена реальній історичній події. Усі персонажі твору відомого живописця створюють враження не тільки молодецтва, хвацькості і веселої безшабашності, але і якоїсь незвичайної внутрішньої сили, яка була властива лише кращим синам українського народу – представникам Запорозькій вольниці.