Придумайте план іноді вона не жувала, а лежала, підібгавши ноги, і, вгледівши кривдників, одверталася чи навіть заплющувала очі й удавала, що спить. тоді навіть найвправнішим передражнювачам не вдавалося витягнути з неї ні звуку. хлопці, розсердившися на таку неувагу, кричали: «манька! манька! » — і показували язики. почувши своє ім'я, тварина трохи здригалась і швидко обдивлялася весь гурт, а далі знов заплющувала очі й усі подальші спроби викликати її зацікавленість зневажала. увечері, у постелі, я уявляв козу саму обіч дороги в місячному сяйві і в цілковитій тиші. я розумів, що в неї десь має бути хазяїн, який забирає її на ніч додому,— та все одно серце мені щеміло. і ось одного такого вечора я вирішив визволити козу з рабства. коли до мене зайшли друзі, щоб разом іти на річку, план визволення кози був уже готовий. пройшовши з усіма півдороги, я сказав, що забув удома надувний рятівний круг, без якого мені купатися не дозволялося. при свідках я одв'язувати козу не хотів, боячись, що цей мій душевний порух викличе кепкування товаришів. я побіг додому, вхопив свій рятівний круг і пішов назад, наперед тішачись і вимальовуючи в уяві вдячні погляди приреченої на постійне кружляння навколо свого кілочка безсловесної тварини. вона і уявити не могла, яка приємна несподіванка на неї чекає. коза не змінила своєї набутої життєвим досвідом поведінки і тоді, коли я підійшов . тепер я розумію: вона була набагато хитріша за мене й не така вже зобиджена долею, як уявлялося мені — довірливому й наївному. підтримуючи однією рукою круг, щоб він не зсунувся, я другою спробував розв'язати вузол на кілку — до кози наближатись я побоювався. потім здогадався, що вирвати його із землі буде значно простіше. козу зацікавили мої дії, і вона спідлоба позирала на мене
Ніколи не говори те, в чому не впевнений. А хіба варто тоді кричати, володіючи інформацією? Звичайно, ні. Не слід хвастатись своїми знаннями, досвідом або пліткою про когось. Завжди залишайся скромною людиною, не засуджуй інших, не обговорюй. Люди поважатимуть тебе, якщо ти даси змогу висловитись іншим, не перебиваючи, не викрикуючи, не звеличуючи себе над іншими.
Дієприслівникові звороти: володіючи інформацією; не перебиваючи, не викрикуючи, не звеличуючи.
Опис процесу праці.
Шоколадний торт - мій найулюбленіший десерт з самого дитинства. І ніхто не готує його так смачно, як моя матуся. Сьогодні я уважно гатиму, як її ніжні і вправні руки будуть готувати цю незрівнянну смакоту.
Ось мама дістає з шафи потрібний посуд: полив"яні миски й скляні мисочки, складає в них потрібні продукти, які вона приготувала завчасно. Це масло, яйця, борошно, цукор, какао, ванілін, вершки та шоколад. Все це повинно мати кімнатуну температуру - це важливо!
Мама бере в руки сито і починає просіювати борошно, воно сіється у велику миску, як сніг з неба на землю, і вкриває її спочатку тонким шаром, а потім купкою. До борошна мама додає какоо і також ретельно його просіює. "Так воно набирається повітря і буде пухким", - пояснює мама.
В іншу мисочку вона розбиває яйця, додає туди ж цукор і починає збивати електричним міксером цю суміш. Ось вона збільшилася в об"ємі приблизно утричі. Тут настає дуже відповідальний момент: мама зосереджено додає в цю масу борошно з какао, ретельно орудуючи великою ложкою, схожою на лопатку.
"Ось майже готово", - коментує мама і викладає розчин у круглу форму. Форма відправляється у духовку, а мама починає готувати крем для торта. Збиває міксером вершки, додає ванілін, насипає цукор... Як же ж смачно усе це пахне! Так і хочеться лизнути!
Настав час виймати корж з духовки. Ось він лежить на дерев"яній тарелі - духмяний, теплий, наче живий, парує, холоне. Тоді мама розрізає його на три тонких пласти і починає кожен змащувати кремом. Коли все закінчено, мама поливає майже готовий торт шоколадною глазур"ю. Він робиться таким блискучим, гладеньким і страшенно апетитним. Але його їсти поки не можна, треба дати йому застигнути в холодильнику хоча б півгодинки. Увечері на нас чекає справжня насолода!