В мене був День народження і батьки вирішили мені побарувати кошенятко про яке , я так довго мріяла. Воно схоже на чорний , пухнастий клубочок . а також не посидюче та дуже допитливе . Воно сповнене енергіею .
Якось я ненадовго пішла з дому , щоб купити їжі . Мій непосидючій друг в квартирі перевернув все з ніг на голову . Коли я прийшла я була у розпачі , адже скоро повинні були повернуутися батьки .
Я дуже швидко прибрала . І батьки навіть на подумали про такий випадок прийшовши додому .
До Якось довелося мен гати таку сцену. По перону, спираючись на палицю, повільно йшла бабуся. Видно було, що в неї хворі ноги. А тут ще й важка валіза в руках. На блідому старечому обличчі — терпіння й втома. Праворуч і ліворуч бабусю обминав потік стурбованих людей, що поспішали. Але ось до старенької підбігла дівчинка дванадцяти-тринадцяти років, взяла важку валізу у бабусі й понесла через залізничний місток. "Добре,— подумала я,— що знайшлася попутниця". Хвилин за п'ять дівчинка знову з'явилася на пероні, поспішаючи до електрички. Випадок цей нерідкий. Звичайний. А чи завжди ми поспішаємо на до тим, хто потребує її?
Витівка мого кошеняти
В мене був День народження і батьки вирішили мені побарувати кошенятко про яке , я так довго мріяла. Воно схоже на чорний , пухнастий клубочок . а також не посидюче та дуже допитливе . Воно сповнене енергіею .
Якось я ненадовго пішла з дому , щоб купити їжі . Мій непосидючій друг в квартирі перевернув все з ніг на голову . Коли я прийшла я була у розпачі , адже скоро повинні були повернуутися батьки .
Я дуже швидко прибрала . І батьки навіть на подумали про такий випадок прийшовши додому .
Зараз пухнастий клубочок дуже слухняний. :)
До Якось довелося мен гати таку сцену. По перону, спираючись на палицю, повільно йшла бабуся. Видно було, що в неї хворі ноги. А тут ще й важка валіза в руках. На блідому старечому обличчі — терпіння й втома. Праворуч і ліворуч бабусю обминав потік стурбованих людей, що поспішали.
Але ось до старенької підбігла дівчинка дванадцяти-тринадцяти років, взяла важку валізу у бабусі й понесла через залізничний місток.
"Добре,— подумала я,— що знайшлася попутниця".
Хвилин за п'ять дівчинка знову з'явилася на пероні, поспішаючи до електрички.
Випадок цей нерідкий. Звичайний. А чи завжди ми поспішаємо на до тим, хто потребує її?