Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Гаї шумлять... І ллється стогін в мертвій тиші... Це дерева Вони просинаються від вітру і починають жалісно стогнати.
- Чого ти стогнеш,сосне,сестро люба! - питає в сосни граб.
-Тому,що колишеться моя голівка від цього поганського вітру!
І всі дерева так стогнуть цілий день доки одна смілива Липа до вітру питається.
-Ой,вітру вітру, ти могутній, за що ж ми таке заслужили!
Вітер мовчав… Береза не витримала і сказала , що з ним по хорошому нічого не доб’єшся! Але липа все благала і благала!
- Ой ,вітру любий ,та коли ж ти припинишся!
І зараз вітер їй відповів,що за її терпіння і доброту, він припиниться. Він подякував липі і перестав дмухати. І всі дерева знову заснули спокійним сном, і прокидатися тепер вони збираються тільки зимою…
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Гаї шумлять... І ллється стогін в мертвій тиші... Це дерева Вони просинаються від вітру і починають жалісно стогнати.
- Чого ти стогнеш,сосне,сестро люба! - питає в сосни граб.
-Тому,що колишеться моя голівка від цього поганського вітру!
І всі дерева так стогнуть цілий день доки одна смілива Липа до вітру питається.
-Ой,вітру вітру, ти могутній, за що ж ми таке заслужили!
Вітер мовчав… Береза не витримала і сказала , що з ним по хорошому нічого не доб’єшся! Але липа все благала і благала!
- Ой ,вітру любий ,та коли ж ти припинишся!
І зараз вітер їй відповів,що за її терпіння і доброту, він припиниться. Він подякував липі і перестав дмухати. І всі дерева знову заснули спокійним сном, і прокидатися тепер вони збираються тільки зимою…