Перлина бароко — андріївська церква закладена в 1744 р. у зв'язку з приїздом єлизавети і до києва. андріївська церква збудована в 1749—1754 рр. за проектом в.в. растреллі на андріївській горі, на початку андріївського узвозу. золоті ворота — головні ворота стародавнього києва. свою назву отримали від схожості з константинопольськими золотими воротами. про будівництво їх, разом з софіївським собором, згадується в літописі 1037 р. але із записів мандрівників xvi—xvii ст.михайлівський золотоверхий монастир — один з найдавніших монастирів у києві. включає зруйнований у 1930-ті роки і заново побудований в середині 1990-х років соборний храм на честь архангела михаїла в стилі українського (мазепінського) бароко, а також трапезну з церквою іоанна богослова (1713) і дзвіницю (1716—1719). сьогодні аскольдова могила — це частина паркового комплексу, розбитого в 1934—1936 рр. на місці стародавнього угорського урочища. тут також існувало кладовище з 1786 року по 1935, а потім — під час фашистської окупації києва у другій світовій війні — німецьке кладовищвипиши собі речення адже я коротше не могла написати
Перед нами картина І.С. Їжакевича "Тарас-пастух". Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.