Прислівник міри і ступеня вжито в реченні Ніч стояла погідна, місячна. [2] Де/не/де білими вогниками переблискували зірки, але їх було мало. [3] На узбіччі горбилася верба, а по її гіллю коли/не/коли збігав потоком у/низ примарний блиск. [4] Поля вже спали, залиті жовтою і в/одно/час голубуватою повінню
Кожна людина вже від народження тісно пов’язана з природою. Тому її треба берегти.
По-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. По – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. По – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. По – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. По – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай.
Ось чому потрібно берегти природу.
2. Калина так хизується красою, як людина розумом.
3. Невідомо звідки визирнула тінь, так що хлопець злякавшись задрижав.
4.Радість усіх обіймає так, що на душі стає радісно.
5. Ніхто не знає, коли у тієї людини відбудуться усі її мрії, коли вона віднайде себе у цьому світі.
6. Справжня весна настане тоді, якщо прийде щастя і запускають солов'ї.
7. У той час, як тоненьким шаром землю покрив білий сніжок, кілька квіток ще цвіло.
8. Розкажи мені сину, як ти розбив цю вазу?
9. А жита шелестіли тихо і безкрайно, незважаючи на те що була погана погода.
10. Скільки треба щастя, щоб все було добре і прийшла в сім'ю радість?
11. Коли буду наполегливо вчитися, коли буду старанна, коли не буду зациклюватися на помилках, завершу свій труд.