А Нестерпно бути мертвим за життя. Б Ніде щиріше не співають, як на війні. В Тут погідне сонце, а десь за горами вітер. Г Ліс ще дрімає в передранішній тиші Д Глянь кругом себе — рай найкращий.
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. у сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь. повість «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди сергія та митька. історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію а замість цього почали полювати на страшного митькозавра. наприкінці твору той виявився простим хлопцем василем, який вирішив розіграти двох друзів. за веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію в. нестайка «тореадори з васюківки».
Чудова пора осінь… це й час навчання, й відпочинку. вже минув тиждень, а ніби ще вчора ми (учні 8-б , 8-г, 9-б та 10 – в ) захоплювалися крає міст хотин та кам’янець-подільській. це те місце, де ічно збігаються 3 області: хмельницька, тернопільська та найменша чернівецька, де протікає річка збруч. першою зупинкою нашої екскурсії було невеличке містечко кривче, де одне з природних див, яким пишається тернопільщина – «кришталеві печери». вхід до неї міститься на крутому схилі долини, вище від русла річки циганка на висоті 60-70 м. довжина її ходів – 23 км. ми потрапили в загадковий світ підземелля. де, проходячи крізь вузькі тунелі і печери, в коридорі чудес нам з’являлися перші дива – на стінах іскристо-переливалися кристали. на нашому маршруті траплялися чимало каміння химерної форми, такі як : буйвол, сова, змія, орел, крокодил та інші. ця печера залишила надзвичайно позитивні спогади, ми були задоволені побачивши все це на власні очі. другою зупинкою нашої екскурсії було м. хотин. це місто-фортеця, яке розташувалося на узбережжі р. дністер. фортеця вразила нас своїми неприступними мурами та надзвичайними крає. побувавши там, ми ніби поринули у середньовіччя. захоплюючі розповіді екскурсовода про історичні факти міста хотин, зацікавили нас найбільше, про відому хотинську битву між поляками та литовцями за річ посполиту, що відбулася о першій половині хіх ст.. об’єднання польського королівства і великого князівства литовського в одну державу відбулося у 1569р. на спільному сеймі представників привілейованих станів обох країн. першого липня унію було підписано. а битву завершено. після розповідей екскурсовода ми, мали вільний час, щоб розглянути краєвиди, купити сувеніри, зробити фотографії на пам’ять. останньою зупинкою нашої екскурсії був кам’янець – подільский. там ми прогулялися вуличками старого міста, відвідали католицьку церкву, ратушу та знамениту фортецю, що відноситься до семи чудес україни . погода цього краю нас зустріла привітно, сповнені емоцій і вражень ми повернулися до києва.
