Прислівник виконує синтаксичну роль присудка в реченні.а) Вітерець нараз дмухнув шпарко й сильно.б)Вгорі на білих поплавках застигли сонячні хмарини.в)Сходить сонце стороною і назустріч нам іде .Г)Од людської щиристі і волі нам так в серці радісно було!
- Сергію, чому ти знову не виконав домашнє завдання?
- Я не встиг.
- Не встиг? Гляди, бо не встигнеш на життя.
- Не встигну на життя? Це як?
- Не будеш вчитися, ніким не станеш. Не станеш ні лікарем, ні художником, ні спортсменом, ні будівельником, ні моряком, ні трактористом, ні вчителем - ніким. І життя пройде повз тебе. Нічого в житті не побачиш, ні про що не дізнаєшся. Не цікавим буде життя, сірим, прісним.
- А якщо буду?
- Тоді воно покаже тобі все своє різнобарв,я. Бо дуже воно любить працьовитих і сумлінних. Вчися, серденько, не лінуйся.
Місто, В якому я живу, має дуже давню, багату і героїчну історію. Коли хтось в Україні береться з сяйвом в очах захоплено писати про рідне місто, то це зазвичай Львів або Київ. Я ж з усією відповідальністю узяв на себе нелегку участь повідати світові про мій ().
()– місто, яке за неповні () років свого існування обросло міфами, як коростою. Я милуюсь твоїми пам'ятниками.Але найулюбленіше моє місце в () - парк ім.(). Він захоплює мене красою каштанових, дубових, кленових тінистих алей, численними квітниками, березовими пущами.
А я буду вдячна тобі, (), що маєш таке місце, де можна подумати, стати чистішим і сильним.