ПРИСЛІВНИК ЯК САМОСТІЙНА НЕЗМІННА ЧАСТИНА МОВИ І в
1. Познач речення, у якому прислівник виконує синтаксичну роль обставини.
А 3 того вечора Івашко став не то задуманий, не то розкиданий та неуважний.
Б Непорадний сховався у траву і пильно зиркав за татарином. (А. Чайковський)
В Упав Адоніс, підпливаючи червоною кров’ю. (К. Гловацька)
Г У непролазних нетрях спокійно й тихо.
2.Познач речення, у якому вжито прислівник часу.
А Навкруги царювала безкінечна тиша. (А. Чайковський)
Б Незабаром Климко побачив велике місто у долині. (Гр. Тютюнник)
В Сонце звернуло з полудня, світило навкіс. (Гр. Тютюнник)
Г Парубки, зсунувши шапки на одне вухо, йшли повагом по вулиці. (А Чайковський)
3. Яким утворені прислівники по-батьківськи, напоготові, по-святковому?
А префіксальний;
Б суфіксальний;
В префіксально-суфіксальний;
Г повторення слів, однакових або близьких за змістом.
Прочитай текст. Виконай завдання 4, 5.
(1) Санька знехотя, сердито й помалу лізе знову на лежанку. (2) І сльози вже котяться по щоках Гриня, і йому справді стає легше. (3) Стає затишно сумно солодко. (4) Санька починає свою нехитру розповідь.
4 Познач речення, у якому допущено пунктуаційну помилку.
А перше; В третє;
Б друге; Г четверте.
5 Познач речення, у якому вжито прислівник у формі вищого ступеня порівняння.
А перше; В третє;
Б друге; Г четверте.
6 Утвори вищий і найвищий ступені порівняння від поданих прислівників.
Добре —……………..
Темно —

Лінійка.  Вона потрібна на уроці математики. Моя лінійка середнього розміру. Її довжина — 25 сантиметрів, ширина — 2 сантиметри. Вона червоного кольору. Виготовлена з пластмаси. Лінійка не схожа на інші предмети, бо має плоску форму. Призначена вона для креслення прямих ліній.У  моєму пеналі є невелика лінійка з пластмаси синього кольору та чорними цифрами.Без лінійки не проведеш рівно відрізок, не зможеш накреслити потрібну фігуру. Навіть у молодших класах вона була моєю помічницею при рахуванні. Наша перша вчителька вчила нас правильно додавати і віднімати за до лінійки. Тож лінійка — моя помічниця з перших днів навчання.

Що робить людину щасливою?

(І варіант)

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".

Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.

А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!

Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.