Про велич нації і її моральний прогрес можна судити по тому, як вона поводиться з тваринами. розбір речення

Жив у країні української мови Прислівник. Одного разу вигнали його з країни, адже вважали що він є непотрібним членом речення. Прислівник дуже засмутився і пішов куди бачив... 
Згодом усі мешканці країни української мови зрозуміли, що це було неправильне рішення, бо люди не могли до кінця висловити свою думку, розповісти потрібну інформацію. Прислівник допомагав усім розповісти про час, місце події. Порадилися інші частини мови і вирішили: потрібно покликати Прислівника назад додому. Він прийшов, усі вибачилися перед ним і існує ця країна української мови аж до тепер. І живуть там усі довго та щасливо...

Нещодавно я був звичайнісіньким хлопчиком.Ходив до школи,гуляв із друзями,слухався маму.Але одного разу,коли я прийшов зі школи на моєму столі лежав мій щоденник,але він видавав світло.Я поцікавився і відкрив його.Все заблищало і я заснув.Коли я прокинувся я вже був щоденником.Спочатку я дуже злякався,але потім я зацікавився що буде далі.До моєї кімнати зайшов хлопчик і почав мене гортати.Мені стало дуже лоскотно і я закрився.Я побачив обличчя хлопчика...Він був здивований.Я вірішив поспати.На наступний день хлопчик поклав мене до свого портфеля і пішов до школи.У портфелі було дуже темно і весь час я пригав не по своїй волі.Нарешті пролунав дзвінок.увесь цей час я прорлежав на парті.Якщо чесно це дуже нудно.Коли закінчувався урок вів гортав мене щоб записати домашнє завдання.Але ж це лоскотно!Так проходив кожен мій день.Але останнього дня коли я був щоденником хлопчик прийшов і дістав амулет,він поклав його на мене і знову став хлопчиком.Я зрозумів лише одне той хлопчик був моїм щоденником.