Проаналізуйте фрагмент мовної комунікації, узятий із байки Езопа.
Назвати закони спілкування, які наявні в цьому фрагменті. Навести
приклади (цитати з тексту або власні міркування).

--День добрий, любий мій. Даруй мені, але нам тут не
розминутися. Будь ласка, біжи назад, дай мені перейти, а потім і ти
перейдеш.
— День добрий, — відповідає рудий, — але я не збагну, чому мушу
вертатися я, а не ти.
— Бо я перший ступив на кладку...
— Ні, то я перший! Ти ще тільки підходив, коли я був уже на
кладці.
— Далебі, ти недобачаєш, бо якби мав добрий зір, не казав би так. Я
перший зійшов — я й перейду перший. А до того ж знай — ти мені не рівня!
— Не рівня? А то чому?
— Хоч би тому, що я не дикун, як ти. Я шляхетного роду, отже,
всюди маю першенствувати.
– Шляхетнішого за мій рід не буває! — гордовито відказав рудий. —
Ми завжди здорові та дужі. Ми їмо гірські трави й п'ємо кришталеві
джерельні води. Ми мчимо високими горами разом з вітром; нас не лякає ні
дощ, ані сніг. Та звідки все те тобі знати, як ти народився й живеш у хліві?
І дикий цапик зневажливо посміхнувся.
— Так, у хліві, в затишку й теплі! — вигукнув білий, нетямлячися з
гніву. — Ану геть, дай пройти!
— Ба ні! Спершу я перейду! — затявся рудий.
— Ниций, невихований цаписько! Що за лиха година мене з тобою
звела! — шаленів білий.
— То дай мені дорогу, як ти вихований!
— Тобі не поступлюся! Та чи таке десь чувано, щоб цап шляхетного
роду давав дорогу нікчемам? Поглянь лише на мою шерсть — яка вона довга
та тонка! А як блищить! Справжнісіньке руно! А які в мене вуха! А сережки!
— Ти краще подивись на мої роги, які вони міцні та гострі!
– Е, що там довго балакать! Уступися!
— Ти уступися!
— Я перший став на кладку!
— Ні, я!
– Я, я, я! І я кращий за тебе!
— Ні, я! Далеко куцому до зайця!
— Повертай назад!
— Не поверну!
– І я не поверну! Трах-тара-рах!

1. Тарас Шевченко – патріот своєї країни, геній українського народу. В своїх творах він часто згадував свою Батьківщину,постійно мріяв про її незалежність та свободу. Куди б він не їхав і де б не жив, Шевченко завжди згадував своє рідне село та рідні місця та прагнув швидше повернутися додому. Його любов до країни, туга та печаль на чужині висловлені в багатьох творах. Коли поет був в Петербурзі, у нього виникали картини рідного краю, він постійно згадував вишневі садки та українські народні пісні.

Всі свої спогади та свої почуття він відтворив у своєму невеличкому вірші “Садок вишневий коло хати”. Автор цього твору незвичайно гарно описує природу та красу свого рідного краю. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як твори допомагають його Батьківщині. Для поета Україна – це щось таке рідне та ніжне, ніби його рідна ненька, ніби мати для своїх дітей. Він був упевнений,що Україна згодом стане вільною, незалежною, а люди- кріпаки вже будуть вільними. Шевченко ненавидів панів та мріяв про те,щоб над ними настав страшний суд.

Любов та віра у світле майбутнє українського народу допомагали йому вистояти та перенести різні жахливі моменти в своєму житті. В одному зі своїх творів,а саме “І мертвим , і живим.. “ Шевченко закликає людей “не цуратися свого”, автор хоче донести свою думку про те,що добре знати щось чуже, але свого цуратися не треба:

"Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь."

Також в своєму творі “Кавказ “ автор закликає людей, боротися за свої права та за свою Батьківщину:

"Борітеся - поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!"

Минуло багато часу, але поезії Шевченка і зараз дивують та зачаровують людей,вчать синівської любові до своєї країни та любові до матері-України. На мою думку поет був віданний своїй країни, своєму народу та не уявляв свого життя без неї. Тарас Шевченко зробив багато чого для своєї країни та для нас, для наших наступних поколінь, щоб наша країна була вільною та незалежною та для того, щоб ми не були кріпаками та поневоленими людьми.

2.

Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь,-казав колись Т.Шевченко.Він любив свій край,традиції та обряди,був справжнім патріотом і при цьому завжди пізнавав щось нове.Я вважаю,що така позиція дуже правильна.Не треба цуратися свого,рідного...Треба поважати свою країну та її традиції,та при цьому вчитися та пізнавати щось нове.Ніколи не треба зневажати рідний край,тому що зневажаючи Батьківщину,ти зневажаєш насамперед себе.Проте і до чужої сторони,до чужих традицій та культури треба ставитися з повагою та цікавитись цим.Тож вчися дитино,бо вчитися треба...

Объяснение:

Телефону, напою, хокею , розуму , тижня , вишняку , відстока, си́тцю,інститу́ту, келиха, грому , Нілу, успіху , аркуша , цементу, об'єму , нікелю, Криму , Парижа , острова , тунця, Кіпру , комп'ютера , марганцю , жару , вересня , проспекту,карбованця , чистотілу , фінішу , прислівника ,палацу, діапазону , квасу , амперметра, гектара , Воронежа , Дунаю , Сахаліну , вокзалу , висновку , настрою , долара , колективу , авансу , циліндра , схилу , пенала, крему , трамвая , сміху , льоду , Вашингтона, Китаю , льону , водопроводу , закону, апострофа , виклику , методу ,словника , серіалу , бульйону , рядка , поверху, Львова, Севастополя , престижу.