Прочитати діалогічний текст за ролями. З’ясувати особливості його змісту. Визначити, яку мету переслідував перший співрозмовник. Висловити власну думку щодо його поведінки. Чи траплялися подібні ситуації у вашому житті? ТИПОВА РОЗМОВА Зустрілися два сусіди. — Добрий день! — Вітаю. — Ти десятки не позичиш? — При собі не маю. — А троячку? — Теж немає. — А рубля? — Та йди ти! — То дай мені хоч цигарку. — Я кинув палити. — То сірник дай. — Теж немає… — Що ти за людина? «Нема, нема»… То скажи хоч, Котра година? (П. Глазовий)

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. По тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. Мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. І культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.

Що означає культура мовлення?

Зима у Карпатах.

Природа Карпат завжди милує своєю надзвичайною красою. Зимою тут просто чарівно: такі відкриваються краєвиди перед очима, що іноді стає просто моторошно. Здається - ні, так не буває, це занадто прекрасно, щоб бути правдою. Але все це насправді існує: велич суворих стрімких вершин, покритих патлатими кучугурами найбілішого в світі снігу;  гірлянди кришталевих бурульок, що подекуди звисають з-під стріх; у білі кожушинки вдягнуті сосни, буки і смереки... І над усім цим наче легесенький тополиний пух сиплеться, сиплеться, аж кінця йому немає, небесний серпанок. Немов лебедина зграя спустилася на наше обійстя, закрила собою і небо, і землю, і полонину, і ту віддалену колибу, де ми знайшли собі прихисток на час снігопаду. Ось високо на видноколі вже з"явилося блакитне віконце - і сонце, яскравіше за яке, мабуть, я ще не бачив, засяяло, засліпило очі.

Карпати, сніги, нечувана далечінь, тиша, височина - ви священні!