Прочитати.  Дієприслівники і дієприкметники виписати в дві колонки. Позначити орфограму “Буква и  в суфіксах дієприслівників”. Мармуру білого лежала брила, поблискуючи в білизні сніжній. Тим блиском здалека вона манила кочуючі ватаги дикарів. (І.Франко.) І слід на солонцях присох, де йшов кульгаючи руїнник землі народів багатьох. (М.Бажан.). Орел здіймався з кам’яних гір, благословляючи їх широким розмахом крил. (М.Коцюбинський.) Підтанцьовуючі звуки винесли до танцю всіх. (П.Тичина.) Повсюди там, як у кімнатах сміху, побільшуючі ставлять дзеркала. (Д.Павличко.) Калин палаючі вогні, васильків цвіт... І юні дні, і юні дні забутих літ. (П.Усенко.) Металося полум’я й глухо ревло, з дверей вистромляючи тулуб багровий. (М.Бажан.) Дзвенить і місяць, сріблом сяючи. (П.Тичина.) Дай слова найпростіші й вогнисті, викинь мертві, шамріючі в листі. (В.Броневський.)

2.Виписати з речень дієприслівники:

 На дубі сидячи, зозуля закувала. (Є.Гребінка.) Дівчинка скликає голубів, вийшовши на ганок. (В.Швець.) Низько нам нами, враз пролетівши, скрикнув птах. (П.Тичина.) А синиці з горобцями,  посідавши на карниз, реготали до нестями. (Д.Павличко.) І сам полковник вийшов наперед, хвилюючись і стримуючись владно. (М.Бажан.) Ішла людина, просто йшла людина, закинувши шарманку на плече. (Л.Костенко.) Я їхав, дрімав, загорнувшись в кожуха. (Л.Первомайський.) Сидять діди, сплітаючи билицю. (А.Малишко.) Заховавшись в вулик свій, тихо спить бджолиний рій. (В.Паронова.) Сірко, забравшись на копицю,  від сіна відганяв телицю. (Л.Боровиковський.) Продершись рвучко між гілляк, на стежку вискочив хижак. (М.Бажан.) І собака, зронивши голову, сльози лапами витирав. (Б.Олійник.)

​

Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. Музика - стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя. Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію. Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони. Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ... Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них - джерело естетичної насолоди. Але музика - це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.

Світоглядні уявлення

Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.

Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.

У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.

Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.

Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.

Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.