Слово – це сила. Слово – це зброя. Могутність слів вражає. Ними можна серйозно ранити або ж «подарувати путівку в Щастя». Слова – це реалізація наших думок. А думки матеріалізуються, тому варто позитивно мислити. Хочете я розповім Вам один секрет? Про цей секрет мало хто знає.Ось він: слово – це чарівність, слово – це могутність. Хтось здивовано скаже: «Оце і є секрет?» Я відповідаю Вам: «Однозначно так!» Наша мова, слова, якими ми послуговуємось здатні бути різними. Я зустрічаю багато людей на своєму життєвому шляху, але не часто мова людей співвідноситься із їхнім зовнішнім виглядом.
Буває ж таке, що людина приваблива, навіть так – дуже гарна, але як тільки вона починає розмову ви розчаровуєтесь, бо її мовлення надзвичайно бідне або просто забруднене нецензурною лексикою, або ж вульгаризмами. Вона мислить неохайно. Дивно звучить, але ми це так і назвемо. Буває й інше: людина приваблива, словниковий запас не багатий, але її думки здатні зачарувати.
Такій людині варто більше працювати над собою. Але все ж ми розуміємо, що внутрішній стержень є – це вже багато значить. Нерідко трапляється й таке, що людина не є дуже привабливою, але як тільки вона починає говорити, то Вам хочеться її слухати, Вам цікаво, Ви більше не звертаєте увагу на зовнішність, а якщо й звертаєте, то починаєте віднаходити позитивні риси, Ви починаєте помічати те, що раніше не помічали.
Хіба ж це не прекрасно? Ми – це наші думки, ми – це наші розмови і дії. Якими ви бажаєте бути, чарівними, могутніми чи слабкими та кволими? Краса і сила починаються з середини, тому думайте про, що говорите і говоріть те, що думаєте!
[Данило любив, (як, |вигинаючись|, |б’ючи на сполох|, аж до самого неба половіли ниви), і мав радість], (коли червень клав сивину на жито, а золотінь на пшеницю); [він любив], (коли вдосвіта липень клепав коси), (коли серпень цілими днями тиховійно сіяв у рахманну землю зерно й надії) і (вересень стишував напівсонну пісню джмеля) ( М. Стельмах). Г. Немає правильної відповіді. Правильна схема: […, (як…),…], (коли…); […], (коли…), (коли…) і (…).
11. Речення з сурядним і підрядним зв’язком: Г. Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко (Р. Іваничук).
12. Речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком: Б. Умерла пісня, що гомоніла в селі вечорами, адже мусульмани не виходять із хат після заходу сонця); почала стихати українська мова на вулиці – розмовляти нею стало незручно перед татарами; [татарки вороже дивилися на дівчат і молодиць, що ходили з відкритими обличчями, тож, ідучи в Бахчисарай на базар, українки закутувалися в чадри, щоб не дратувати правовірних (Р. Іваничук).
Слово – це сила. Слово – це зброя. Могутність слів вражає. Ними можна серйозно ранити або ж «подарувати путівку в Щастя». Слова – це реалізація наших думок. А думки матеріалізуються, тому варто позитивно мислити. Хочете я розповім Вам один секрет? Про цей секрет мало хто знає.Ось він: слово – це чарівність, слово – це могутність. Хтось здивовано скаже: «Оце і є секрет?» Я відповідаю Вам: «Однозначно так!» Наша мова, слова, якими ми послуговуємось здатні бути різними. Я зустрічаю багато людей на своєму життєвому шляху, але не часто мова людей співвідноситься із їхнім зовнішнім виглядом.
Буває ж таке, що людина приваблива, навіть так – дуже гарна, але як тільки вона починає розмову ви розчаровуєтесь, бо її мовлення надзвичайно бідне або просто забруднене нецензурною лексикою, або ж вульгаризмами. Вона мислить неохайно. Дивно звучить, але ми це так і назвемо. Буває й інше: людина приваблива, словниковий запас не багатий, але її думки здатні зачарувати.
Такій людині варто більше працювати над собою. Але все ж ми розуміємо, що внутрішній стержень є – це вже багато значить. Нерідко трапляється й таке, що людина не є дуже привабливою, але як тільки вона починає говорити, то Вам хочеться її слухати, Вам цікаво, Ви більше не звертаєте увагу на зовнішність, а якщо й звертаєте, то починаєте віднаходити позитивні риси, Ви починаєте помічати те, що раніше не помічали.
Хіба ж це не прекрасно? Ми – це наші думки, ми – це наші розмови і дії. Якими ви бажаєте бути, чарівними, могутніми чи слабкими та кволими? Краса і сила починаються з середини, тому думайте про, що говорите і говоріть те, що думаєте!
[Данило любив, (як, |вигинаючись|, |б’ючи на сполох|, аж до самого неба половіли ниви), і мав радість], (коли червень клав сивину на жито, а золотінь на пшеницю); [він любив], (коли вдосвіта липень клепав коси), (коли серпень цілими днями тиховійно сіяв у рахманну землю зерно й надії) і (вересень стишував напівсонну пісню джмеля)
( М. Стельмах).
Г. Немає правильної відповіді.
Правильна схема: […, (як…),…], (коли…); […], (коли…), (коли…) і (…).
11. Речення з сурядним і підрядним зв’язком:
Г. Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко (Р. Іваничук).
12. Речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком:
Б. Умерла пісня, що гомоніла в селі вечорами, адже мусульмани не виходять із хат після заходу сонця); почала стихати українська мова на вулиці – розмовляти нею стало незручно перед татарами; [татарки вороже дивилися на дівчат і молодиць, що ходили з відкритими обличчями, тож, ідучи в Бахчисарай на базар, українки
закутувалися в чадри, щоб не дратувати правовірних (Р. Іваничук).